Орел десь Черепаху раз злапав.От кажуть, що Орли — розумна птиця, Мені ж це все здається небилиця:Який він розум мав, Коли не знав,Що з нею ізробити,Щоб в пельку вбити? То ніжками дрине,То крилами шмагне.То погодя Оп’ять сердега за роботу; Вовтузиться небіж до поту,А все нема пуття! Тоді Ворона ік йому — сусід!— Хліб-сіль, Ясновельможний пане Гетьмане! —Йому сказалаІ пособляти стала: — Щоб Черепаху розчавить,То треба з нею перш підняться вгоруІ відтіля пуститьДодолу.Вона од цього розіб’єтьсяІ пан-Орлові достанеться, — Послухав мій Орел, хватив, піднявся,У хмари не забравсяІ, розмахнувши, зразу — бурх!Ворона за кускиІ в гай мерщій — шушурх... А пан-Орлу зостались... черепки!Отак нестеменно і між людьми буває: Орел собі посіє-попахає,А глянь — яка-небудь Ворона поживляє...<p>Маркіян ШАШКЕВИЧ (1811 — 1843)</p><p>ПЛІШКА І СОЛОВІЙ</p>Рекла Плішка д’ Соловію, що тихо сидів:«Жаль ся, що рідко щебечеш!» Сей їй одповів:«Лучче мало доброго, ніж лихоти много».<p>СТАРИЙ І МОЛОДИЙ ЛИС</p>Молодий Лис, котрий ще стрільця не знав, Утішився, як нову красну шерсть дістав.А старий рік:«Безпечність тих ліпот не любить,Не тішся ними: сеся красота нас губить».Не все, що красне, Єсть для нас щасне.<p>ПОТІК І РІКА</p>Потік, з громом шумно із гори текучий, Сміявся з Ріки, в той час тихенько ідучой. А як сніги згибли, верх води не дав,То із того Потоку Поточок лиш став.А що гірше, що біг прудким перше скоком, Оплившись з Рікою, не був вже Потоком.Хто з шумом в світі сам ся величає, Вже добру славу сам си розганяє.<p>ЩУКА І МАЛЕНЬКА РИБКА</p>Рибка у воді Черв’ячка ловила, Не могла з’їсти і дужесь сердила. Надбігла Щука, Черв’ячка ковтнула, А з Червом вудка причіплена була. Взяв рибар Щуку на берег тягнути, Взялась Рибка радувати,Взяла подружкам казати:«Часом то добре і маленьков бути!»<p>ДІТИ І ЖАБИ</p>Коло озера щодень звечораХлопці сюда-туда бігалиІ на Жаби засідали.Лиш ся котра з води показала, Каменем зараз в лоб діставала. Одна з них, над другі сміла, Так з води до них повіла:«Діти, діти! Лишіть теє битє,Вам то грачкою, нам йде о житє».<p>ЛЕБЕДЬ І ВОРОНИ</p>Водою плилаЛебедка біла.Надлетіли чорні Ворони, Надлетіли в сесі сторони.«Бачте, Лебедка біла як сніжок!А ми такі гидкі, Чорні і бридкі».Стрімголов не берег впали, В дзьоби болота набралиІ стали згори метати, Білу Лебедку нуряти.А Лебедь з дурних сміявся, Став біліший, лиш скупався.Хоть лихі люди сором метають, Добрі і чесні на теє не дбають.<p>Микола УСТИЯНОВИЧ (1811 — 1885)</p>
