Комар, Метелика уздрівши долі, в глині, Подумав: «Поділом: так низько не літай!»Піднявсь, дзижчить, — і сам застряв у павутині.І поділом: не дуже вгору піднімай!<p>ГЛЯНЬ НА СЕБЕ!</p>Сміявсь і реготавсь, узявшися за боки, Колись зустрітивши Сліпого, Одноокий;Тут Косий підійшов — з обох розхохотавсь, До лайки і до свари;Прийшов Старий, і той над Косим реготавсь, На ніс наткнувши окуляри; Видючий се ввидавІ всіх їх осміяв.<p>НЕ ЗЛОДІЙ</p>Пропала в Сидора кобила;На третій год її у Прокопа пізнав; А Прокіп всім кричав,Що він її не крав,А нишком взяв; як на полі ходила.Не злодій, бач! Не вмер Данило, Болячка задавила!<p>ОСЕЛ ТА СВИНЯ</p>Осел почванитись хотівПеред сусідкою своєюСвинею,Що чув в ліску всіх птахів спів.— Ну, — каже, — соловей чирикав, заливався; Щиголь цвірчав і затягався,Ворона дралась дужче їх. Найкраще півень пів Іванів...А я, як загорланив, Та заглушив усіх! —Свиня захрюкала, барложачись край тина:— З тобою птицям спорить гріх, Бо ти їх більша всіх скотина.<p>ХОМИНА ЖІНКА</p>Хому та кашель злий напав; Хома від кашлю захворав;Хомиха, плачучи, просила майстра МинуМерщій Хомі зробити домовину.Як добру жінку не любити, Що чоловікові уміє угодити?!<p>ПЕТРУСЬ</p>Петрусь, щоб стих не вчить — граматочку спалив; Татусь йому другу граматочку купив,А Петруся — прохворостив.<p>ЗЛОДІЙ</p>Судили злодія. Суддя його спитав: Навіщо він капшук з грішми в Петра відняв?А злодій суддям так сказав:— Петро мені капшук свій сам віддав, А я його тілько — за горло подержав.<p>ДОРОЖНІЙ СТОВП</p>Стовп на шляху другим показує дорогу.А ходить сам? Ніколи, єй же богу!Мовчи, язичку! Кашки дам.<p>ЩУКА</p>Обридло Щуці піст постити.От Щука й здумала кота Мурка просити, Щоб кіт її навчивМишей ловити.Кіт Щуку ув інбар охотиться завів... Коли на Щуку як уранці погляділи, Аж Миші Щуці й хвіст від’їли.І діло, Щуко: ти в воді собі сиди, І за Мишами не ходи.<p>БДЖОЛА</p>Байдак-Бджола, покинувши медок, Понадилась літать до панських тарілок; В панів же ласощів хватила не хватила,А рідний свій медок на трутнів прогостила. Взялась моя Бджола, та пізно вже, за ум!До шкоди розум — так; а після шкоди — глум.<p>ВОВК ТА ВІВЧАРІ</p>Вовк, ідучи поуз кошару, Крізь тин заглянув на отаруІ бачить, що в дворі, Піймавши барана, спокійно вівчарі,Линтвар злупивши, потрошили; Собаки коло їх ватагою лежать, Всі дивляться і всі мовчать,Коли б тобі на сміх одна хоть забрехала!.. Вовк думає: «Яка то правда в світі стала: Який би ґвалт і крик зробивсь,Якби так коло барана я заходивсь».<p>МІСТ</p>
