Остався Голуб сам; сумуючи, сидить;А неслухняний брат летить, летить... Де не взялась на небі чорна хмара,І блискавка, і дощ, неначе божа кара.Злякався ГолубокІ на суху вербу спустився;Як не ховавсь, як не тулився, А все-таки як хлющ обмок.Переполох затих, і сонечко пригріло; Він далі полетів, а лихо знов приспіло.У полі пасіка стоїть;Під деревом пшоно розсипане лежить; Голодний Голубок зрадів, не оглядівся —Під сіточкою опинився, Бо то принадонька була.Чи сіточка гнила,Чи так воно вже склалось —Хоч ніжку натрудив, хоч крилечко пом’ялось, Одначе вирвався і полетів.Одуматься не вспів — Назустріч знов біда велика: На його кинувся Шуліка;От-от би Голубок пропав, —Де взявсь Орел — і ворога прогнав.Не стало сили більш летіти; У хуторі під тином він присів,Щоб трошечки спочити; Сидить, задихався, змарнів,І труситься, і хниче.Біда біду, як кажуть, кличе: Десь хлопчик недалечко був, На його цуркою шпурнувІ в голову якраз ударив дуже...— Ой, де ж ти, братику, мій друже! — Схопившись, крикнув Голубок —І повернув у рідний свій куток. Де й сила тая узялася;Яка біда над ним стряслася, А, як стріла, він легко полетівТуди, у тихий гай, де Бог благословив.— Ой краю мій, мій раю! Тебе я привітаю! —Промовив він, спускаючись у гай. Розвеселив він брата невзначай;Всю ніч вони тоді не спалиІ тихо, любо розмовляли,Аж покіль сонечко не піднялось; Жаль, що розказувать прийшлосьНе про диковинки, а про лиху годину.— То Шпак мудрований хотів мене звести, — Жалівся менший брат, — голубчику, прости!Тепер тебе довіку не покину.IVНа крильцях правдоньки я баєчку пустив, Щоб всякий знав і розумів,Що в світі божому нема кутка без горяНе тільки тут, а і по той бік моря. Кому мандрівка сміх, кому усе дарма,Хто вітриться кудись шукать якогось раю, — Тому я приказку стареньку нагадаю:Там хороше, де нас нема.<p>ВЕРЕДЛИВА ДІВЧИНА</p>
