Один заможний господарНадумався Вовків злякати.«Що, — каже, — той вівчар — Собак дві сотні назбирати!» Здається б, і гаразд було:Вовки полохать перестали, — Так друге лихо підросло:Свої Собаки шкодить стали. Аж жаль бере, як розказать:З Овечок перше вовну драли, А далі м’яса забажалиТа й ну щодня Овець качать. До осені звели отару...Зосталось, може, з пару,Та й тих упорали під темну ніч, Щоб більше не кортіло.На се коротка річ:Дурний порядок — дурне й діло. <p>СНІГУРІ ТА СИНИЧКА</p>Снігур, в гаю гуляючи, Синичку кохавІ, скачучи на дубочку, Любенько співав:— Биструшечко, вертушечко, Синичко моя!Чом не скачеш ти до мене, Як до тебе я?.. —Усміхнулася СиничкаІ хвостиком верть:— Нагадав хтось тобі лихо, Як тій козі смерть.Нам з тобою, Снігурику, Під снігом не жить, —Буде мене в чужім країЯсне сонце гріть... — Минулося теє літо,Настигла зима;Сидить Снігур на дубочку, Синички нема.В гаю вітер повіваєІ снігом снує;Снігур сидить на дубочкуІ плете своє:— Биструшечко, вертушечко, Синичко моя!Чи згадуєш ти про мене, Як про тебе я? —Підморгують вражі Галки:— Отак, перетак! Розійшлося коханнячко:Та — в ріпу, той — в мак... — Обізвалась у ліщиніСтарая Сова:— А що ж, — каже, — на сім світіУсяке бува. Довелося й мені бачить:Не в однім дворіОтакії точнісінькоСидять Снігурі.<p>МАНДРІВКА</p>IНад річкою стояв великий гай,Зимою — затишок, а літом — божий рай; Усяка пташечка, радіючи, співала,Весну і літо привітала. В тому гаю два Голуби булиІ, як брати, любесенько жили, — Дай, Боже, так і людям жити. Чого б, здається, ще хотіти? Кохати б доленьку своюІ воркувати мило, тихо, — Так ніт же! І в гаюНикає завидюще лихо.Знайшовся божевільний ШпакІ брата меншого він став дурить брехнеюІ так, і перетак:— Що ви пишаєтесь долиною своєю, Коли ще більше світа є?От хоч і я — життя своєДо вашого не прирівняю, —Я більше бачив, більше знаю, Бо дома не сиджу;Не брешучи, тобі скажу:У вашу сторону я в гості прилітаю, А, летючи сюди, усюди побуваю,До всього придивлюсьІ розуму, як кажуть, наберусь.У вашому гаю — що можна тут побачить?Вівчар між нивами манячить, Нічого дивного нема,А там — подумай ти, небоже, — Стоїть тобі гора, на тій горі зима,А під горою літо боже: Скрізь зелено, усе цвіте...Чого там не росте?Від ласощів аж віття гнуться, Не знаєш, до чого й сунуться: Мигдалики і виноград, —Їси, їси, аж рад.Тут тільки й ласощів, що просо та пшениця... А що таке, спитать би вас, жар-птиця?Диковинки такі, як там, І не присняться вам.II
