Ішов Старець по долині З ламанцями у торбині; Кругом поле зеленіло, Хлібороба веселило.— А у тебе, Старче сивий, Нема поля, нема ниви, — Вітер тихо промовляє, Жалю серцю добавляє. Скрізь безлюдно по дорозі;Шумлять верби по облозі, Вітер віє-виграває, Старець слізоньки ковтає. Аж назустріч із-за жита Вийшла Доля грошовита, Любо-мило засміяласьІ до його обізвалась:— Не плач, Старче, не журися, Глянь на мене, звеселися;Буде поле, буде хата, Будуть коники-орлята, І усякая худоба,І розкоші, і шаноба. Золотії бачиш гроші? Із старого міхоношіВони зроблять пана, дуку, Проженуть від тебе муку, Тобі добре в світі буде, Біля тебе будуть людеНа кишеню поглядати, Медом речі поливати; Пережив лиху годину — Наставляй мерщій торбину. —Кинувсь він... одна хвилина — Настовбурчилась торбина; Гроші сипляться, аж сяють, Старцю серце звеселяють.— Буде, — Доля обізвалась, — Щоб торбина не прорвалась, Бо тоді вже, як прорветься, Все пропало, все минеться.— Ні, не бійся, Доле мила, — Каже Старець. — Торба ціла; Помаленьку, потихеньку,Ще, голубонько, хоч жменьку... — Доля тихо засміялась...Торба трісь — і розірвалась... Старець з ляку торбу в полу, Потім кинувся додолу,Лап та лап — скрізь моріжочок, А хоч би тобі шажочок...— Доле ж моя, нене Доле! — Він голосить на все поле. — Гроші мої, грошенята,Де ви ділись, лебедята? Ой головка моя бідна,І голодна, і безрідна, Тепер ляже в домовинуНа порожнюю торбину!.. — І поплівсь він по дорозі... Шумлять верби на облозі, Вітер віє, виграває,Старець слізоньки ковтає.Моя байка, добрі люде, У пригоді, може, буде;Я додам вам раду щиру: І при щасті знайте міру.<p>КОНИК-СТРИБУНЕЦЬ</p>У степу, в траві пахучій, Коник, вдатний молодець, І веселий, і співучий,І проворний стрибунець,Чи в пшениченьку, чи в жито, Досхочу розкошувавІ цілісінькеє літо,Не вгаваючи, співав; Розгулявся на всі боки, Все байдуже, все дарма...Коли гульк — аж в степ широкийСуне злючая зима.Коник плаче, серце мліє; Кинувсь він до Мурав’я:— Дядьку, он зима біліє! От тепер же згину я!Чуєш — в лісі ворон кряче, Вітри буйнії гудуть? Порятуй, порадь, земляче, Як се лихо перебуть!— Опізнився, небораче, — Одказав земляк йому, — Хто кохав життя ледаче — Непереливки тому.— Як же в світі не радіти? Все кругом тебе цвіте, —Каже Коник, — пташки, квіти, Любе літечко на те;Скочиш на траву шовкову — Все співав би та співав. —На таку веселу мовуМуравей йому сказав:— Проспівав ти літо боже, — Вдача вже твоя така, —А тепер танцюй, небоже, На морозі гопака!
