За тридев’ять земель... забув, признаться, де... Був собі Лев — король силенний, Такого не було ніде —Страшенний, здоровенний; Якби наткнувсь хто невзначай, То, певно, вмер би з переляку; Одним він махом, під случай, Бувало, вб’є скотину всяку. Багатий дуже був той край,Де він королював; чого не забажай, Всього було доволі:Вовків в лісах, зайців у поліІ птиці повно у гаяхТакої і такої,І риби всякої, великої й малої, В озерах і ставках.Хороший, тихий край; усі розкошувалиІ добре крали.У короля служив і Лис;Він над озерами був старшиною, Щоб не орудовав ніякий бісНад королівською водою. Лукавий Лис — усюди Лис,Не раз про його, може, чули, — Дотепний, мудрий, як той біс, Куди б його не повернули.З одним рибалкою він дуже подружив, Хоч перед другими пиндючився спесиво. Рибалка рибку дбав і у мішках носив,А старшина товстів і багатів на диво... Раз ласуни, як водиться у них,Поснідать добре захотіли; На сковороду положили Десятків два карасиків живих;Сметанкою як слід пообливалиІ на жарку їх шкварить прийнялись; Вони і в голову собі не покладали,До чого дожились.Якраз в той час король там опинився.— А що, — питає він, — тут діється у вас? — І на рибалку страшно подивився... —Се хто такий? Чого прибув до нас?— Се, — каже Лис, — се мій... письмоводитель...— На біса! — Лев ричить. — Де взявся, відкіля?— Сусіднього села покорний житель, Не бачив зроду короля, —Промовив Лис і зирк на таганочок, А там карасики шкварчать, Справляють бідненькі таночок, Аж хвостиками ляпотять.— Що ж то таке? — про рибу Лев питає.Лукавий Лис поважно докладає:— Великий господар! Се безголоса тварПред королем своїм ликує, Радіє і танцює...— Чого ж се на сковороді, — Допитується Лев, — а не в воді? —Лис засмутивсь і ледве дише...— Дозволив я, щоб їм було виднішеПобачить відсіляЯсновельможнішого короля!— Нащо ж вогнем печеш?.. Брехнею припахає! —Лис тільки хвостиком виляє... Лев витріщивсь на старшинуІ заричав ще дужче: — Ну?! —А той круть-верть, неначе у капкані: Мовчить, язик прилип к гортані;Рибалка труситься, стоїть як пень, Не розшолопає — чи ніч, чи день...— Так от як ви! Мошенники! Поганці! — Лютує Лев. — Видумуєте танці?Так я ж вас проучу, коли ніхто не вчив! — І він обох на землю повалив...Чи так-то воно ждалось, А он як склалось!Карасикам сердешним довелосьНа сковородці танцювати,Зате ж і сим тепер прийшлосьУ короля під лапами співати. Так їм і треба, бісовим синам!Не все ж терпіть і карасям!Щоб, розбалакавшись, не влізти «в проволочку», Я швидше ставлю точку.
