<p>ПІВЕНЬ І ПЕРЛИНКА</p>Під тином Півень, біля хати, Знічев’я смітник розгрібавІ, квокчучи, там дещицю клював, — Наїдку не було, а так — аби клювати. У сміттячку углядів якось вінБлискучу кругленьку ПерлинкуІ дорогу таку новинкуУзяв та й викинув під тин.— Не хочу я таких дурних новинок, — Промовив він, — нащо здалась вона?За жменю цих цяцькованих ПерлинокНе дав би я і зернятка пшона, — Нехай дурний індик ковтає.Так недотепа-неборак Ганьбує те, чого не знає, І думає, що добре так.<p>ЛЕВ-ДІДУГАН</p>Лев-дідуган на світі довго жив; Багато лиха наробив;На старість підтоптавсь, нема вже тії сили, Що при здоров’ї мав!І ноги трусяться, і очі помутніли — Зовсім нікчемний став;Лежить, одкинув хвіст і смерті дожидає, А ще ричить і зозла позирає, Неначе хоче настрашить. Минулися вже тії роки,Що розпирали боки, — Тепер усяк йому віддячить норовить.Колись він скрізь страшив, тепер у верболозі, Як той горох, мовляли, при дорозі,Хіба не схоче хто, той тільки не вскубне.Кабан кликом під боки стусоне; Жаднюга Вовк рвоне його зубами;Бугай товче рогами;На що вже Зайчик-стрибунець — І той урве хоч хвостика кінець,А капосній ЛисиціАж весело креснуть його по пиці. Недужий лиходій і стогне, і харчить...Аж бачить — і Осел біжить, Щоб і собі хоч раз його вбрикнути;Лев голову підняв, силкується гукнути:— Ой, де ж ти, смерть моя! Закрий мені навіки очі,Щоб вже не бачив яЗневаги тяжкої дурної поторочі. — І справді тяжко, що й казать!От до чого силенний Лев дожився; Бодай би був не народився,Як так життя своє кінчать!Хоч соромно, а можна прирівнятиІ деяких людейДо тих звірей.Не треба людям забувати: Хто вік по-божому прожив, Ніколи зла і кривди не чинив.Того до смерті будуть поважатиІ добрим словом поминати.<p>ХАЗЯЙКА І ЧЕЛЯДКИ</p>
