«Нуте, хлопці! швидко, шпарко!Музики, заграйте!Гей, шинкарю, гей, шинкарко,Горілки давайте!»Ріжуть скрипки і бандури,Дівчата гопцюють;Хлопці, піт аж ллється з шкури,Коло їх гарцюють.Бряжчать чарки, люльки шкварчать,Шумує горілка;Стук, гармидер, свистять, кричать,Голосить сопілка.Пан Твардовський в кінці столаЗ поставця черкає.«Гуляй, душа! тра-ла-ла-ла!» -На ввесь шинк гукає.В батька й матір отаманаІ громаду лає;Скрутив жида, як гамана,Ще й усом моргає!Сікнувсь улан - він вздовж йогоШаблюкою тріснув.Улан - тю-тю!.. га-га!.. го-го!..Зайцем в кутку приснув.Взяв набакир писар шапку,Пан грішми забрязкав.Аж гульк! писар - верть в собакуІ на всіх загавкав.А шевцеві пан ТвардовськийВ такі знаки дався,Що, мабуть, із час московськийБарилом качався.В ніс втеребив дві бурульки;З бурульок, мов з кухви,Б'ють під стелю через рулькиДжерела сивухи.Б'ють джерела... пан-гульвісаКухоль підставляє;Аж зирк в кухоль! - що у біса?В'юн на дні іграє!«Дух святий; миряни, з нами!Вилупіть лиш баньки!»В'юн утік, а цап з рогамиВилазить із склянки.Мекнув, мов його родимецьПочав мордувати.Та й стриб в комин; аж гульк - німецьСтоїть серед хати!Ніс - карлючка, рот свинячий,Гиря вся в щетині;Ніжки курячі, собачийХвіст, ріжки цапині.Дриг ногою!.. Круть ріжками!..В пояс поклонився:«Ну, Твардовський, час, із намиЩоб ти розплатився!Гуляв єси, верховодив,Усім взнаки дався;Дівчат дрочив, жінок зводив,Над всіма знущався.Чого душа забажала,Мав всього ти стільки!..Курей, ковбас, м'яса й сала,Бочками горілки.Нагрів і нам ти чуприну,Як сам здоров знаєш:Окульбачиш, мов скотину,Та всюди й гасаєш.Годі глузувать з чортами,Слова - не полова.Чи забув, яка між намиЗ тобою умова?Лиса гора... бритва... палець...Паперу під карти...Гайда в пекло!.. Кров на смалець,-З чортами не жарти.В письмі стоїть, читай сміло:На кагал бісовськийЗ начинкою душу й тілоОдписав Твардовський.Служить йому чорти мають(Так прийшлось в умову),Поки в Римі не піймають,Амінь сьому слову!Що тепер, Твардовський, буде,Про те в пеклі знають:Сю корчму хрещені людеРимом називають».«Бач, чортяка!., бач, падлюка!..Як умудрувався!Се вже, бач, німецька штука,-Твардовський озвався.Та вже ж чи йти в пекло справді,То й підем, байдуже!Але й ти роби по правдіІ не чванься дуже.Заглянь в контракт свій зі мною,-Яка там умова?»«Ще три штуки за тобою;Витнеш - ні півслова!»«От, бач, висить над дверима,Завбільшки із цапа,Перед твоїми очимаМальована шкапа.Нехай шкапа підо мноюОгиром гарцює;Нехай крутить головою,Стриба і басує.Ти тим часом піску в жменю:Гарапник трійчатийСплети з піску, як з ременю,Коня поганяти;Ще ж попасать коня треба,Стать на одпочинок:То вже, гляди, щоб, як з неба,Вродився будинок.Будинок з лушпин горіха,Отам за байраком;Із борід жидівських стріха,Цвяхована маком.От і гвіздок на починокЧверть ліктя завдовжки.По три в кажду вбий з мачинок,А менше - ні трошки».Біс перистий свиснув, кляснув,-Аж кінь вже басує;Батіг з піску в руці ляснув...Твардовський сумує.Скік в стремена, давай драла...Аж що за одмінок?Стріха в хмарах заблищала,І стоїть будинок.«Виграв справу! Бач, псяюха,Задихавсь, мов скажений.Ну, тепер скупайсь по ухаВ водиці свяченій».«Змилуйсь, свате, я в сій зродуЛазні не купався».Скорчивсь, зморщивсь - шубовсть в водуТа й назад порвався.Захлинувся, чхнув і приснув,Тричі закрутився,Тричі тупнув, тричі свиснув,Аж шинк затрусився.Хмара, як ніч, налетіла,І сонце сховалось;Галок, круків, ворон силаНа стрісі зібралось!Крукають, кавчать, мекечутьВсіма голосами:То завиють, то шепечуть,Бряжчать ланцюгами!«Ну, Твардовський, другу справуВиграли чортяки!»«Не кваптесь лиш: ще на славуВтру я вам кабаки.Куц програв, куц виграв справу.Ще як доведеться.Виграй третю,- глянь на лаву:Що тобі здається?Цмокнись з жінкою моєю,Вона твоя буде;Як я жив на світі з неюПро те знають люде.Будь ти їй за чоловіка(Остання умова).Присягайсь любить довіка,Та тогді й ні слова!Нехай піп вам руки зв'яже,Тепер, по сій мові,Люде добрі, що чорт скаже,-Бувайте здорові!» А чортові не до соли:Хвостиком киває,Ніс скопилив, мов ґринджоли,І дверей шукає.Стриб по хаті, хап за клямку,Твардовський - по пиці,Трісь по гирі - розбив склянкуІ горщик з полиці.«Ей, не бийсь,- кажу,-- Твардовський!Гвалт, рятуйте, люде!Бо вилаю по-московській,-Сором слухать буде».А тим часом скік к одвірку -Ну цапом стрибати!З прогонича зуздрів дірку -Та й шморгнув із хати.«Ой, держіть, ловіть псяюху!» -Усі загукали,А псяюхи нема й духу:Поминай, як звали!«Жінко люба, годі плакать,-Твардовський озвався,-Хотів з чортом вас посватать,-Та й чорт одцурався.Мабуть, всі чорти - бурлаки,Та ще й розум мають,Знають, де зимують раки,-Од жінок втікають.Може, в пеклі інше діло,В нас сього немає:Жінка гризе душу й тіло,Мужик попиває!Нуте ж, хлопці, швидко, шпарко!Музики, заграйте!Гей, шинкарю! Гей, шинкарко!Горілки давайте!»
