«Чого цвірінькаєш, дурний, чого голосиш?Хіба ж ти трясці захотів?Що заманулося, чого ти не попросиш,Чи сім'ячка, просця, пшонця, чи то крупів,-Всього ти в кліточці по саме нельзя маєш,Ще й витребенькуєш, на долю нарікаєш»,-Так в клітці підлітка корив снігир старий.«Ой дядьку, не глузуй! - озвався молодий.-Недарма я журюсь і слізками вмиваюсь,Недарма я просця і сім'ячка цураюсь.Ти рад пожорні сій, бо зріс в ній і вродився;Я ж вільний був, тепер в неволі опинився».1 ноября 1827 г.
<p><strong>РИБКА</strong></p>(Басня)В ставочку Пліточка дрібненькаЗнічев'я зуздріла на удці черв'яка,І так була раденька!І думка то була така,Щоб нідвечірковать смачненькоїНу, дейко! до його швиденько!То збоку ускубне,То спереду поцупить,То хвостика лизне,То знизу вп'ять підступить,То вирне, то пірне,То сіпне, то смикне,Вовтузиться, ялозиться і пріє,-Та ба!.. та ротеня таке узеньке, бач,Що нічого не вдіє,Хоч сядь - та й плач!«Ой горенько мені на світоньку,- мовляє,-За що мене так доля зневажає?Тим пельку і живіт дала з ковальський міх,Тим зуби, мов шпички; а нам, на глум, на сміх,Рот шпилькою неначе простромила!..Ой правду дядина небога говорила,Що тільки на світі великим рибам жить!А нам, малим, в кулак трубить!»Так Пліточка в воді на долю нарікає,А на гачку черв'як все хвостиком киває!..Черв'як кива - аж ось! Зі днаГульк Щука!.. бовть!.. вонаЗа удку хіп!А удка - сіп!..З води шубовсть в окріп!..«Ой лишечко! Оце ж як дядина збрехала!..» -Із ляку Пліточка сказала.І більш не скаржилась на долю пліточок,За ласенький на удочці шматок:Що бог послав,- чи то багато, чи то трошки,-В кушир залізши, їла мовчки!2 ноября 1827 г.
<p><strong>ДО ПАРХОМА</strong></p>ІAequam memento rebus in ardui
Servare mentem: non secus in bonis etc.
Horat. Lib. II. Od. 3 [13]
Пархоме, в щасті не брикай!В нудьзі притьмом не лізь до неба!Людей питай, свій розум май!Як не мудруй,- а вмерти треба!Чи коротаєш вік в журбі, Чи то, за поставцем горілки,В шинку нарізують тобіЦимбали, кобзи і сопілки;Чи п'яний під тином хропеш,Чи до господи лізеш рачкиІ жінку макогоном б'єш,Чи сам товчешся навкулачки,-Ори і засівай лани,Коси широкі перелоги,І грошики за баштаниЛупи - та все одкинеш ноги!Покинеш все: стіжки й скирти,Всі ласощі, паслін, цибулю..Загарба інший все, а тиЗ'їси за гірку працю дулю!..Чи соцьким батько твій в селі,Чи сам на панщині працює,-А смерть зрівняє всіх в землі:Ні з ким, скажена, не жартує!..«Чи чіт, чи лишка?..» - загука.Ти крикнеш: «Чіт!..» - Ба, брешеш, сину!» -Озветься паплюга з кутка -Та й зцупить з печі в домовину!4 ноября 1827 г.
II 
