Розгром німців під Сталінградом відкрив нову фазу війни, яка повинна стати останнім розділом у страхітли­вій історії мучеництва нашого народу під п’ятою гітле­рівського окупанта. Ворог відчуває це; в дні офіціального трауру він оплакує не тільки дивізії фон Паулюса,— він уже сьогодні плаче над своїм завтрашнім днем, днем оста­точної розплати за всі вчинені ним кривди, за сльози і кров мільйонів його жертв.

«Коли ворог не здається — його знищують». Цей во­рог ще не здається. За два дні після капітуляції решток гітлерівських військ у центральній частині Сталінграда і напередодні здачі останнього угруповання німців перед мікрофоном берлінського радіо виступив оглядач Двінгер. Ось його слова, їх треба затямити кожній радянській лю­дині:

«Ми повинні знайти для радянського народу такий спосіб життя, який усуне для нього всіляку можливість знову стати небезпечним».

Окупанти вже півтора року шукають цього способу, шукають його за допомогою шибениць і масових розстрі­лів. Даремно. Тепер вони погрожують новою хвилею те­рору. Український народ прийме виклик, як прийняв його і в перший день Вітчизняної війни. Його відповідь корот­ка і ясна: Україна мусить стати для гітлерівців другим Сталінградом.

Другим і — останнім!

Лютий 1943 р.

ЛЕТУЧИЙ ГОЛЛАНДЕЦ

Уже много сотен лет распространена среди моряков романтическая легенда о «Летучем голландце», о корабле- призраке, появление которого предвещает неминуемую гибель. Когда морские просторы покрывает ночь, он вне­запно выплывает из тьмы, мчится на развернутых пару­сах мимо обреченного корабля и так же внезапно исче­зает.

Увидев его, моряки опускают руки. Они знают: их ничто не спасет от гибели, отчаяние охватывает их серд­ца. Одновременно где-то глубоко в трюмах мечутся ко­рабельные крысы. В диком ужасе они бьются о борт, с визгом выбегают на палубу, тщетно ища выхода из плаву­чего гроба.

В последнее время имя «Летучего голландца» не схо­дит с бледных губ немецких моряков. В один и тот же день он появляется у берегов Норвегии, возле мыса Доб­рой Надежды, в проливах Больших Антильских островов. Лишь в течение двадцати дней он сорок раз пересекал путь немецким подводным лодкам, и сорок раз немецкие радисты слали в эфир тщетные мольбы о спасении.

Перейти на страницу:

Поиск

Нет соединения с сервером, попробуйте зайти чуть позже