5 Я. Галая, т, 2
129
торську армію, а й посіяла в душах солдатів Вільгельма перші зерна зневіри і бунту, що так пишно зійшли в листопадові дні 1918 року.
Про штурм німецькими військами Сталінграда генерали Гітлера ще пе написали спогадів, і все говорить про те, що написати їх вони вже не матимуть змоги. А поки що німецькі генерали поспішають, як люди, що бояться спізнитися на останній поїзд.
Цей їхній сталінградський поїзд, поїзд до довгожданої «перемоги», мав, за гітлерівським розкладом, вирушити ще наприкінці серпня. Ще 23 серпня берлінське радіо повідомило, що «бої за Сталінград увійшли в останню фазу». Те саме повторило берлінське радіо і 28 серпня. Але минув і весь серпень, а червоне око сталінградського семафора все ще горіло над степом, сповнюючи забобонним страхом серця солдатів Гітлера.
Німецькі генерали поспішали. Спочатку вони кинули на окремі ділянки Сталінградського фронту батальйони, потім полки, за полками — дивізії, а тепер по горах гниючих німецьких трупів поспішають за смертю цілі німецькі корпуси. Спочатку посилали в цей похід без повернення законсервовані минулої зими залишки гітлерівської молоді. Потім по її слідах пішли вусаті резервісти з Баварії і Бранденбурга, ховаючись за спинами своїх румунських баранів. Коли ж і ці ряди загрозливо поріділи, Гітлер кинув на криваві сталінградські жорна саперні і санітарні частипи...
Битва за Сталінград досягла найбільшого напруження. 5 жовтня лише одну вулицю штурмували три німецькі дивізії. І це вони робили через 31 день після того, як гітлерівське радіо оголосило дальшу оборону міста «божевіллям», і через два тижні після офіційного німецького повідомлення про те, що Сталінград начебто «уже одрізаний і позбавлений можливості дістати будь-яку допомогу».
Німецькі генерали поспішають. Уже 68 днів триває величезний бій — бій за наше місто Сталінград. Кожний з цих 68 днів мав своє місце в гітлерівському розпису, кожний з них, за планом Гітлера, мав наблизити день його «остаточної перемоги». Але захисники Сталінграда зруйнували гітлерівські плани. І не тільки плани — вони ламають також хребет гітлерівській армії. 68 днів штурму радянського Вердена уже коштували Німеччині не менш
як 360 000 убитими й пораненими, тобто в чотири рази більше, ніж втратили кайзерівські війська під час найбільш запеклих атак на французький Верден.