Гітлерівське командування має надію знищити десант союзників з допомогою своїх стратегічних резервів, що повинні перейти в контратаку. Так, але що ж буде, коли
в той же час німецьким військам доведеться витримувати могутній натиск Червоної Армії?
Ні, в німців немає достатньої кількості резервів, щоб успішно боротися і тут, і там.
На думку закордонних військових кіл, перед гітлерівським командуванням є один тільки — тимчасовий, зрештою,— вихід з безнадійної стратегічної ситуації: скорочення Східного фронту, тобто відведення німецьких військ далеко на захід, за Віслу. Та цього Гітлер не може зробити, бо таким чином він не тільки підірвав би в Німеччині до решти свій і так уже досить підмочений престиж, але й до тієї міри звузив би тил своєї армії, що союзна авіація могла б закидати бомбами його передові частини на Східному фронті...
Тепер розуміємо, чому Геббельс говорив так довго, а сказав так мало. Це вже не був стратегічний маневр з його боку, ні. Це було примусове генеральне скорочення фронту фашистської пропаганди.
Скорочення перед лицем близької і неминучої катастрофи фашистського бандитського лігва — Німеччини та її васалів.
ВОРОГИ СВОБОДИ - ПРО СВОБОДУ
Гітлер і Муссоліні в спільному комюніке пообіцяли народам на випадок своєї перемоги «свободу» і «рівноправність».
На початку війни вони говорили про «новий порядок». Після провалу «бліцкрігу» і поразки німецьких військ під Москвою фашистські вовки забалакали вже мовою лисиць: замість «нового порядку» в їх лексикопі з’явився новий, як їм здавалося, більш привабливий термін: «нова Європа». Та незабаром і цей термін виявився непридатним. Ситуація, що створилася для держав осі в результаті зимового наступу Червоної Армії і катастрофи італо-ні- мецької армії в Тунісі, вимагала в цих шарлатанів нових, більш сенсаційних трюків. І вони вдалися до чергового фашистського пропагандистського виверта: «свободи і рівноправності» по-гітлерівському.
Український народ мав нещастя зазнати і «нового порядку», і «нової Європи», і кайданів фашистської «свободи та рівноправності». Тернистий шлях, що його пройшов наш народ за останні 22 місяці, навіть сліпих зробив зрячими, а глухим повернув слух. Шлях нашого мучеництва — шлях вічної ганьби тевтонських варварів, ганьби, якої жодна сила не змиє.