Вони говорять про свободу... Вже в перші дні війни, після вторгнення німецько-фашистських військ на землі західних областей України, можна було бачити, як німці здійснюють цю «свободу». Без суду розстрілювали і вішали тисячі невинних людей тільки тому, що ці люди не поклонялися богам фашизму. Всі суспільні організації розпущені, українці втратили раптом усі громадянські права. В німецькому політичному словнику слово «українець» стало тепер синонімом слова «раб».
Перед лицем німецького безправ’я всі українці виявились дійсно «рівними». Покуштували гіркий плід неволі навіть нечисленні каїни, які в годину смертельної небезпеки, що повисла над українським народом, не втримались за миску прусської чечевиці від того, щоби встромити йому ніж у спину.
Мова йде про так званих «українських націоналістів». Негайно після окупації Західної України, гітлерівці оголосили ліквідацію на її території всіх партій, в тому числі й яскраво націоналістичних, що їх керівники їздили раніше до Берліна, як на прощу.
На місце цих партій окупанти дозволили їм ласкаво творити лише так звані «комітети допомоги». Що ж це за комітети і кому вони мали б допомагати? Віддаймо голос ворогові.
Генерал-фельдмаршал Рундштедт у своїх секретних інструкціях для німецьких військово-адміністративних властей на Україні пише про ці комітети дослівно таке:
«Робота комітетів допомоги мусить провадитись у тіс- пому співробітництві з військовими властями».
Сказано, здається, досить ясно. Тепер уже знаємо, кому це повинні допомагати складені з націоналістичних пройдисвітів «комітети допомоги». Не може бути сумніву і щодо характеру самого «співробітництва». Його виявляє така фраза з інструкцій Рундштедта:
«Всі публікації принципово повинні випускатись німецькою та українською мовами після попереднього затвердження військовими властями».
Однак принциповому фельдмаршалові ще й цього було мало.
«Ці комітети,— пише він далі,— можуть бути лише дорадчим органом при адміністрації, поліції та господарському управлінні... Жодною виконавчою владою вони не наділені».
Обрізавши таким чином бідолашним «комітетам» усі можливі пазури і пазурики, генерал-фельдмаршал одним махом важкого тевтонського меча стинає їм голови. Читаємо:
«Зокрема комітетам суворо забороняється розгортати будь-яку політичну діяльність».
На цьому втомлений гітлерівський законодавище повинен би поставити нарешті крапку. Але ні. Його, бачите, непокоїть навіть ця обчімхана каліка. Він невтомно Шматує її далі: