«Компетенції комітету допомоги,— продовжує фоп Рундштедт,— не можуть ні в якому разі виходити поза межі громади».
Дехто може спитати: навіщо ж окупантам ці «комітети», якщо вони не мають права будь-що робити. І де ж німці знайдуть людину, хоч би з крихіткою честі, що погодилась би засідати в такому, пробачте, «комітеті».
Відповідь на це дуже проста: ці комітети потрібні гітлерівцям на те, щоб вони своєю службою, і тільки службою, допомагали окупантам гнобити і обдирати окуповану Україну. Що ж до членів цих «комітетів», то німці і не розраховують на чесних людей, бо знають, що ні одна хоч трохи чесна людина не погодиться служити смертельному ворогові свого народу. Великим бандитам потрібна допомога малих бандитів, великим злодіям потрібні дрібні мазурики.
Коли в січні цього року делегація галицьких «комітетів допомоги» принесла чолобитну генерал-губернаторові Франку, німецьке інформаційне бюро не насмілилось назвати майже жодного прізвища. Знайомством з дрібними гангстерами великі гангстери не чваняться. Тим більше, що прізвища цієї дріботи і так нікому не сказали б нічого.
Так виглядає фашистська «свобода» на практиці. Свобода насильства, свобода вбивства, свобода гніту, якого світ не бачив, якого людство не передчувало в найчорні- ших навіть снах. Цю «свободу» Гітлер обіцяє і в майбутньому народам Європи.
Вся справа лише в тому, що це майбутнє належатиме не йому. Кращий доказ цьому — згадана заява фашистських верховодів, жалюгідний трюк приречених злочинців.
Намісник Вільгельма II па Україні генерал Ейхгорп облюбував собі колись Київ. У золотоверхому він підписував свої накази, там він приймав паради, звідтіль він керував грабунком і там, нарешті, загинув від кулі.
Пап Еріх Кох врахував сумний досвід свого попередника, він не хоче вмирати від кулі. Замість великого міста Києва, він обрав на свою резиденцію значно скромніше Ровно. Це місто майже на 600 кілометрів ближче до Німеччини, і Еріх Кох мав усі підстави гадати, що на Волині почуватиме себе непорівняно безпечніше.
Дійсність показала щось інше. Правда, від партизанської кулі Кох поки що не загинув, але чим далі, тим більше в нього шансів на те, що це може трапитися кожної хвилини.