Шафи ровенського суду тріщать від актів обвинувачення проти непокірливих людей Волині. В лютому цього року кілька в’язнів намагалися втекти з ровенської тюрми. Вони вбили двох вартових, але втекти їм не пощастило. У відплату Кох наказав цього ж таки дня розстріляти всіх ув’язнених.
Каральні експедиції вештаються по всіх усюдах, тільки недавно вони винищили все населення Старого Села, Будок Войтківських, Будимлі та інших сіл.
Даремно. Партизанський рух від того не послабшав нітрохи. Навпаки. Лише протягом одного місяця Кох отримав чотири рапорти, від яких повіяло на нього могильним холодом. Ці рапорти були некрологами чотирьох гар
нізонів у чотирьох волинських містечках: Дубровиці, Стоянні, Висоцьку, Воробині. В Дубровиці від партизанських куль і під ударами партизанських багнетів дало дуба 400 солдатів Коха. Чотириста, тобто рівно стільки, скільки їх було у містечку перед наскоком народних месників.
На тотальну мобілізацію Гітлера волиняни відповіли своєю тотальною мобілізацією. В партизанські загони йде старе й молоде, волинські дрімучі ліси ще ніколи не бачили під своєю тінню такої сили-силенної озброєних людей і так багато славних діл. На заклик партизанських загонів цілі села, інколи разом із старостами, виходять на роботу: руйнувати шляхи і мости.
Кох удався до диверсії. Його агенти розшукали в містечку Бистриця чоловіка, на прізвище Тарас Боровець, що займався фабрикацією кам’яних намогильних хрестів і плачучих ангелів. За кілька тисяч німецьких марок Боровець погодився проміняти фабрикацію на провокацію, а кам’яних ангелів на живих вельзевулів, озброєних новісінькими автоматами, виданими із складів місцевої німецької комендатури.
Для більшого ефекту Тарас Боровець прозвав себе Тарасом Бульбою. Лжепартизани з ласки Еріха Коха були готові.
Через деякий час у гітлерівській пресі почали з’являтися фотознімки з трупами цивільних людей, а під ними напис: «Партизани вбивають польських жінок і дітей». В цих словах була тільки половина правди. Гинули дійсно польські жінки й діти, тільки їх вбивцями були не партизани, а німецька наволоч із зграї Боровця.
Еріх Кох хотів одним пострілом убити двох зайців: дезорієнтувати населення Волині та викликати ненависть поляків до партизанів. Однак Еріх Кох стріляв кепсько.
І українці, і поляки швидко зрозуміли, в чому справа, і скуховарена Кохом бульба змушена тепер щораз частіше шукати захисту в обіймах німецьких жандармів.