Цього було вже забагато навіть для холоднокровних англійців. Подія відбилася гучним гомоном у залі засідань англійського парламенту, вона зайняла місце на перших сторінках лондонських газет. Скандал став що голоснішим, коли за таку саму «провину» польський військовий трибунал засудив до тюремного ув’язнення 31 польського солдата єврейської національності, що також не схотіли більше терпіти диких знущань від польських послідовників Гіммлера.
Колишній редактор газети «Івнінгстандард» Майкл Фут у цій справі писав: «їм (засудженим.—
«...Ми відповідальні,— продовжував Майкл Фут,— за утримання в тюрмі людей, вина яких лише в тому, в чому вина жертв Гітлера у всіх гетто і кривавих лазнях Європи».
Майкл Фут не випадково згадав Гітлера. Аналогія напрошується сама собою. Не випадково гітлерівці назвали одну з вулиць міста Мосленіце ім’ям польського фашиста Добошинського, одного з найближчих сподвижників нинішнього головнокомандуючого польською армією в Анг- дії. Того самого Добошинського, який тільки півтора року тому допомагав генералові Соснковському викрадати таємні документи з письмового стола Сікорського. Тепер До- бошинський коротає дні за гратами англійської тюрми, однак його шеф і натхненник Соснковський все ще має можливість подвизатись во славу фашистської «нової Європи»...
Нещодавно польський лікар Ельяш Вальд, по національності єврей, дізнавшись про те, що його призивають не в англійську, а в польську армію, кинувся з четвертого поверху на брук. Такі самі акти розпачу світ спостерігав у німецьких містах після захоплення влади Гітлером.
Польські пани залишились вірними собі. У той час, коли вони грали першу скрипку в Польщі, ми були свідками страхітливих знущань над українцями й білорусами та не менш страхітливих єврейських погромів у Шпитику і Бресті.
Людина з їх табору, Леон Козловський, який сьогодні явно служить у гестапо, будучи в 1934 році прем’єр-міністром, створив копію гітлерівського концтабору в Да- хау * — концтабір у Березі Картузькій *.