В липні 1944 року фон Папен, почувши, що в гітлерівській траві пищить лихо, пряде й собі нитку змовп проти Гітлера та обриває її, так би мовити, за три кроки перед ешафотом. Тепер, як відомо, Папен сидить у тому самому місці, що й Герінг та Кальтенбруннер. Проте все вказує на те, що фон Папен цим разом не втрачає надії. Його адвокат також запевняє кого тільки може, що його клієнт на цей раз стрибнув на чотири ноги. Правда, була кілька днів тому хвилина, коли спокійний і врівповажений досі Папен зблід і сховав очі під бровами. Це сталося тоді, коли з уст представника англійського обвинувачення впало слово: Шредер. 43
Про цього Шредера ми почули ще кілька тижнів тому. Але тоді згадувалося лише про його два листи до Гіммлера, в яких цей кельнський банкір повідомляв шефа гестапо про те, що надсилає йому чергову грошову субсидію «на спеціальні цілі». Про Папена в той день не було мови, і Папен був з цього дуже задоволений.
Але раптом нагадали дещо Папенові.
...Сірий січневий ранок 1933 року, та в душі фон Папена весна! Тільки шість тижнів минуло з прикрого дня, коли президент Гінденбург був змушений дати йому відставку з посади канцлера Німеччини, а щастя знову всміхнулося до нього. На цей раз «щастя» мало підстрижені вусики і звалося Адольфом Гітлером. Лишалося тільки скласти з ним остаточну угоду. Посередником був давній меценат Гітлера — банкір, член незліченних спостережних комітетів, правлінь та дирекцій найбільших, яайбагатших рейнських і вестфальських промислових концернів — Шредер. Саме у віллі цього Шредера і мала відбутися перша офіціальна розмова фон Папена з нацистським світилом.
Як і личить добре вихованому дипломатові, фон Папен приїжджав за півгодини до початку розмови. Він міцно потискує руку Шредерові, він просто не знаходить слів подяки за добру волю банкіра, який саме його обрав на юрисконсульта німецького капіталу в майбутньому нацистському уряді.
Шредер не встигає йому відповісти. Перед віллою зупиняються чорні блискучі лімузини. З них виходять Гітлер, Гесс, Гіммлер та знайомий Папена — Вільгсльм Кепплер, голова «гуртка ділових людей» на зразок Гутенберга, Крупна і Тіссена і фактичний скарбник нацистської партії.