Воно й не дивно. Вороги завтрашнього дня були тим самим ворогами життя, і коли їх мозок працював, він працював тільки на смерть. У державі, керованій герін- гами і кейтелями, наука вперше в житті людства служила не його прогресові, а регресові. Винахідливість людини служила в третьому рейху тим самим цілям: патенти на кращий крематорій оплачувалися майже так само, як патенти на фау-І та фау-ІІ *.
Пальма першості в такій «винахідливості» належала безперечно Геббельсові. Ми знаємо, до чого був здатний цей майстер провокацій, і ми знаємо, що він виховав собі з-поміж німців багатотисячну зграю послідовників. Ця безіменна маса агентів-провокаторів була очима, вухами й руками третього рейху. Цими руками робилися діла, які в історії провокації не мають собі рівних.
Навесні 1943 року Геббельс «винаходить» Катинь. 12 000 замордованих німцями поляків мають посварити союзників, тобто зробити те, чого не змогла зробити німецька дипломатія. 12 000 жертв Гіммлера мали свідчити проти... радянського народу, проти народу, який своєю кров’ю рятував і врятував польський народ від загибелі. Провокаційний характер цієї історії був дуже скоро викритий, але її куліси залишалися довгий час таємницею. І тільки тепер є можливість дослідити деякі подробиці цієї мерзенної афери.
У Відні, в квартирі німецького обер-лейтенанта Гре- гора Словенчика, було знайдено його листа до тещі. Сам обер-лейтенант не чекав* звичайно, приходу радянських військ і втік. Як побачимо далі, він мав усі причини поспішати.
Ось текст цього листа.
«Катинь, 25 квітня.
Моя дорога матусенько! Я не пишу більше з Смоленська, бо з ранку до ночі перебуваю з моїми трупами за 14 кілометрів від нього. Це грубуваті хлопці, нетовариські... Незважаючи на те, я люблю їх, цих бідолах з перекривленими обличчями... Я їх люблю так палко, бо завдяки їм можу нарешті зробити щось для Німеччини.
А це дуже добре. Катинь, винахідником якої є саме я, завдає мені страшенно багато праці. Все, що тут робиться,— на моїй голові: керівництво викопуванням трудів таким чином, щоб кожного разу був під рукою відповідний матеріал для пропаганди, крім того, всі делегацій які щодня прибувають літаком,— доповіді з діапозитивом, що їх я похапцем підготував, та книжка «Скінчилося па Катині», над якою тепер працюю. Кожний, хто відкриває рота перед мікрофоном радіо і говорить про Катинь, говорить те, що мені до вподоби.