Не підлягає сумніву, що в усіх цих випадках діють ті самі фашистські бактерії, так нахабно годовані під боком американських властей у мурах німецьких університетів та... в таборах «Дісплейсд персонс». Ми впевнені в тому, що фашистській заразі не збирати більше в світі жнива. Однак це не знімає обов’язку остаточної і якнайбільш радикальної ліквідації всіх запальних центрів. Інакше благородна праця винахідників пеніциліну і стрептоміци­ну може стати сізіфовою працею.

Нюрнберг, 22 січня 1946 р.

ОБВИНУВАЧУЄМО - МИ!

Вже давно, дуже давно на лавах кореспондентів не було так тісно., як сьогодні, в день виступу представника радянського обвинувачення генерала Руденка. Таку ве­личезну кількість працівників преси можна було тут бачити тільки в перші дні процесу.

Члени трибуналу займають свої місця, сер Лоуренс відкриває чергове засідання суду. Перед пультом обви­нувачення стоїть генерал Руденко. Вперше за все існу­вання Нюрнберзького «юстіцпаласту» звучить така рідна всім нам, слов’янам, і така горда й крилата російська мова. І вона не тільки мелодикою своєю звучить тут інакше, ніж звучали інші мови. В ній звучить не тільки пафос гніву великого радянського народу, але й те, чо­го так чекали всі присутні на процесі: залізна логіка, послідовність і полЛична цілеспрямованість, що б’є ворога, як то кажуть росіяни, «не в бровь, а в глаз».

Зацікавлення величезне. Присутні на процесі пред­ставники незліченних газет і агентств не можуть прихо­вати враження, яке на них справили перші виступи Руденка і Покровського. їх загальну думку можна зма­лювати словами: «Саме так повинен говорити великий народ». Чи всі вони напишуть те саме, що говорять, в цьому можна сумніватися. Преса Херста * і газети на зра­зок «Дейлі мейл» * мають свої закони і свою «мораль»...

Особливо схвильовані представники слов’янських на­родів. Чехи, поляки, югослави довго, сердечно потиска­ють наші руки. Вони знайшли в радянському народі не тільки захисника їх права на визволення і життя, але й того, хто на повний голос заговорив про їх страшну, непоправну кривду. Варшава, Лідіце, Новий Сад — це три потрясаючі документи їх мучеництва, яке не може більше повторитися, бо це вже була б смерть цих наро­дів. Сьогодні радянський обвинувач говорить від їх імені, він говорить про їхню славу і про їхню муку, про їхнє

Перейти на страницу:

Поиск

Нет соединения с сервером, попробуйте зайти чуть позже