Такий чисто кримінальний бік цієї справи. Андерсів- ська медаль має, втім, ще інший, кримінально-політичний бік. Якщо від ландскнехта до розбійника тільки один крок, то від розбійника до фашиста нема навіть півкроку. Підкомандні Бур-Комаровського і Андерса роблять усе, що можуть, щоб перетворити обдурених і обплутапих ними поляків на штурмовиків п’ятої колони *. Досить переглянути хоч би один тільки номер видаваної в баварському містечку Лянгвассер газетки «Пісмо жолнєжа». Кожна стаття, кожна інформація цієї газети надихана зоологічною ненавистю до Радянського Союзу і до Польської Демократичної Республіки. Коли читаєш її, пригадуються часи найчорнішої польської реакції, часи піл- судських і костеків, бернацьких, часи Берези Карту- зької і брестських погромів. Все те нітрохи не заважає редакторам вміщати на першій сторінці кожного номера заяви про те, що «Пісмо жолнєжа» видасться для польських і... союзних, тобто американських і англійських військ!
Таке самісіньке морально-політичне обличчя має видаваний польськими усташами * ілюстрований журнал «Слово польське». Його редакція міститься у Фраймані біля Мюнхена, в приміщенні американської комендатури «Дісплейсд персоне» *.
Недавно у своїй кореспонденції я згадував про ідилічні відносини між тутешніми українськими й польськими нацистами. Така ж сама обопільна любов зв’язує
сьогодні усташів Бур-Комаровського з послідовниками гітлерівського агента Сметони * та його вихованця Кліма- тіса, а литовська фашистська газетка «Мусу вілтіс» переповнена компліментами на адресу польських сподвижників. Згоду в цьому розбійницькому сімействі безперечно полегшує факт, що і одні, і другі, і треті живуть тут на тих самих ласкавих хлібах, на тих самих хлібах, що їх ніяк не можуть діждатися голодаючі діти Франції.