Вже четвертий тиждень сплю лише 4 години на день. Однак справа така хороша і цінна, що вона сама дає мені силу вистояти. І що мені найбільше подобається, всі товариші кажуть: «Ніхто не організував би так цієї крамнички, як той австрійський обер-лейтенант з Відня». Те, що я при тому всьому знаходжу завжди ще час на те, щоб надіслати вам і моїм любим діточкам яйця літаком, повинно вам показувати, що те, що тут мною робиться, робиться, кінець кінцем, тільки на благо нашої сім’ї. Пробач, матусенько, але ти повинна зрозуміти, що я не маю часу писати багато. Сам не знаю, як це я даю собі раду, і дивуюся, що все йде мені так гаразд та що крамничка все ще працює.
Я майже не випускаю пера з рук, коли мені доводиться бути поза Катинню... Всі вітають мене. Біля мене стоїть уже скринька, за три дні вона знову поїде з яєчками до вас. До Берліна літаком, а звідти поштою. Пхайте в себе скільки влізе. Всім вам — особливо тобі — багато поцілунків. Передасте від мене привіт моїй кішечці — твоїй чудовій дочці. Ваш Грегор. Обер-лейтенант Грегор Словенчик, польова пошта № 38925».
Ми сумніваємося в тому, що обер-лейтенант Словенчик був єдиним «винахідником» цієї геббельсівської монстр-провокації. Скоріше обер-лейтенант хотів похвалитися своїми талантами «дорогій матусеньці» та ««її чудовій дочці». Найстрашніше те, що людина хотіла і могла вихвалятись такою «винахідливістю» власній сім’ї та Що в цій сім’ї не знайшлося нікого, хто б плюнув обер- лейтенантові в лице. Рештки їх сумління зникли з появою на столі катинської яєчні, дарма що ця яєчня пахла трупами 12 000 замордованих словенчиками поляків.
Минає третій рік з дня, коли життєрадісний обер- лейтенант писав свого листа. Він тепер не обер-лейтенант уже. З димом пішла також геббельсівська кухня провокацій. Головне вогнище фашистської епідемії ліквідовано, головні її розсадники чекають ліквідації в мурах нюрнберзької тюрми. Проте за мурами цієї тюрми бактерії посіяної колись зарази ще діють...