Вони, як і всі їх однодумці на волі, будували свої плани на вірі в третю війну. Примара третьої війни була для них доброю феєю, що мала повернути в їхні руки і багатство, і владу, і можливість здійснення планів третього рейху в рамках четвертого...
Вони та їх оборонці з першого дня процесу, затамувавши подих, чекали незгод між членами трибуналу і зі свого боку робили все можливе, щоб ці незгоди викликати. До цих прагнень вони пристосували й свою тактику: підлесливі усмішки й підтакуючі рухи голови були призначені для британських обвинувачів, а саркастичні гримаси й удавана неуважливість — для радянських. Вони вдавалися й до провокацій. Маленька вертка фігура адвоката Зайделя з’являлася за пультом оборонця щоразу, коли становище підсудних нацистів вимагало чергової допомоги у вигляді отруйних стріл. Зайдель тижнями носився з «радянсько-німецьким таємним договором 1939 року», натякаючи на щось, нашіптуючи, оповиваючи свої недомовки серпанком нездорової таємниці. Коли ж трибунал дозволив йому зачитати «таємний договір», виявилось, що жодного таємного договору не було, бо. оголошений Зайделем текст нічим не відрізнявся від офіціального... Але отруйна стріла була випущена з лука, а саме цього й хотів адвокат диявола.
Ще в когось шукали нюрнберзькі підсудні допомоги. В німців, в тих самих німців, голови яких вони вкрили незмивною ганьбою, державу яких вони піддали катаклізмові нечуваного розгрому. Коли під час допиту Герін- га йшла мова про відповідальність німецького народу за війну, «товстий Герман» великодушно заперечив: «Німецький народ не мав з цим нічого спільного...» Та це була тільки пробна куля. Вважаючи живі ще пронацистські симпатії закоренілого бюргера за голос німецького народу, Герінг, а з ним і інші підсудні, зверталися тепер не так уже до трибуналу, як до німецької «вулиці».
Саме 9 тому й треба шукати основної причини самовпевненості підсудних нацистів у дні процесу, самовпевненості, яка нічим не відрізнялася від звичайнісіпького нахабства, , _ '
Сьогодні від неї не лишилося й сліду.