Unknown полностью

Що ж, коли рядовим американцям (а таких і в США переважна більшість) на цей «пафос» просто наплю­вать. В Європі нудять світом незліченні «джі-ай» і ду­мають про одне лише: додому! Й не тільки думають, але й влаштовують під цим гаслом імпозантні демонстрації. По той бік Атлантичного океану рядового янкі більше хвилює підвищення цін на волове м’ясо й шкарпетки, ніж амбітні плани ультраімперіалістів. До того ж, ці страйки! То в Філадельфії, то в Сіракузах, то в Детройті. Всупереч думці конгресу, всупереч закликам президента. Якщо так далі піде, можна чекати не тільки раптового упадку ціп, але й, чого доброго, упадку всієї системи.

Правда, на війні, вірніше на військових постачаннях, заробив дехто десятки мільярдиків. Правда, що й сього­дні, незважаючи на мирний час, воєнна кон’юнктура в промисловості триває., Та досвід показує, що ця воєнна кон’юнктура, як і війна, не може вічно тривати. Було б іще сяк-так, якби проблему «війна чи мир?» вирішували бізнесмени й тільки бізнесмени... Однак у цій справі ще хтось має голос, і цей хтось має вже війни по вуха, дар­ма що ця війна не докотилася до Нью-Йорка.

— Який жаль, що на територію США не впала досі пі одна бомба! — сказав авторові цих рядків один з го­ловних поставників бомб на європейський континент містер Бекон. Тембр його голосу не залишав жодного сум­ніву, що цей жаль був щирий. І містер Бекон додав:

— Усе було б гаразд, якби не комуністична агітація!

Сказавши це, містер Бекон злегка зблід і замовив

потрійний джин.

— Здряхліли, впдно, ієрихонські мури, якщо їм не встояти перед силою людського слова *.

Мій співбесідник налив по вінця помаранчового соку.

— Як ви це розумієте?

— Недвозначно.

— Ви, здається, забули про... Рим.

— Ви маєте на думці Римську світову імперію?

Містер Бекон густо зашарівся, але тут же оволодів

собою.

— Ми, американці, не маємо причин бути занадто скромними...

— Тим більше дивує мене ваш римський натяк.

— Даремно. Якби не катакомби, якби не змова рабів, хтозна, чи Рим не існував би ще й сьогодні.

— Змова рабів? Оскільки мені відомо, ваша консти­туція не знає терміна «раб». Це якесь непорозуміння.

— Не будемо сперечатись про терміни. Факт зали­шається фактом: разом з патриціївським Римом загинув також Рим рабів.

— Ваша турботливість про сучасних рабів зворушує мене. Чи не вважаєте однак, що треба рахуватись також із думкою рабів?..

Містер Бекон підвів здивовано брови. Мені здавало­ся, що він не дочув моїх слів. Однак це було тільки вра­ження.

— Не будемо говорити про те, чого немає.

— ?