Ці ілюзії довгий час не давали спокою політикам, на зразок Остіна Чемберлена *, і їх натхненникам, на зразок Детердінга. Чорна рука шпигунства, саботажу, диверсії, терору не спочивала. Водночас у міністерських і штабних кабінетах виникали все нові й нові комбінації, від яких на милю несло порохом і кров’ю. їм здавалося, Що яблуко вже достигло, треба тільки струснути як слід Деревом. Генерали побрязкували шаблями, кардинали —■ дзвонами, тюремники — ключами. Кондотьєри 49 капіталізму збирались у хрестовий похід.
Прийшов 1933 рік, над підпаленим гітлерівцями рейхстагом зайнялась заграва грядущої війни. Гітлер та іже з ним вирішили, що настав час зробити те, чого не зуміли зробити черчіллі. Ватіканські хрести покарючились на фашистські свастики, під цим знаком міжнародна контрреволюція готувалась у похід. Завдання здавалось їм неймовірно легким: треба було тільки озброїтись і підготувати грунт.
І вони підготовили. Я пам’ятаю 1933 рік у Галичині. Під паличкою берлінського диригента український націоналістичний хор заспівав на диво злагоджено. «Діло» й «Новий час» завили півторадюймовими аншлагами, в яких брехня змагалася за першість з абсурдом. Ввійшли знову в моду пророкування про неминучий і швидкий край Радянської влади. Розпатлані бандити пера чорним на білому доводили, коли це буде і як це буде. Бандитам пера добросердно допомагали бандити трибуни: розжирілі на селянських позовах адвокати вірно капію- вали всі трюки й вихиляси свого ідола — Геббельса. Звернувши свої запльовані бороди на Схід, вони, посинілі від натуги, кричали: «Крові, крові!»
З благословення папи римського, кардинала Інніцера і митрополита Шептицького служителі унії наказали дзвонити в церквах, а самі в темних ризах, в густому диму кадил творили чорну месу прокляття, помсти і згуби. Понурі сини мороку, вони сяйвом вигідно проданих свічок прикривали пітьму своїх душ і, лицемірно піднімаючи очі до неба, молилися про загибель свого народу і про прихід фашистського сатани.
В той же час не дрімав і Пілсудський. 1920 рік провчив його, але не навчив. Його Бек починав флірт із Гітлером, спеціалісти з гестапо інструктували польську поліцію. Протест гнобленого народу глушився свистом шомполів, залпами гвинтівок, скреготом тюремних брам. Судді в мальовничих тогах оголошували вердикти: за підпільну листівку — 5 років, за першотравневий прапор з серпом і молотом — 7. За товстезними мурами дефензив не вщухав крик катованих. Так будувався плацдарм для свастиконосного походу.