— Шановні конгресмени! — сказав він.— Рівно тридцять два роки тому сталася в Росії революція, яка міцно вдарила по нас. (Голос: «І ще б’є!»^ І як пце б’є, шановні конгресмени. Саме тому ми й скликали вас сюди. Так далі бути не може!.. Світ західної християнської культури й цивілізації втрачає позицію за позицією. Ще недавно ми мали монополію на Китай та атомну бомбу, та оце недавно випали з наших рук і Китай, і атомна бомба. Якщо так далі піде,— а я боюся, що саме так далі піде,— то ми втратимо всі монополії до одної. А що таке західна культура й цивілізація без монополій? Ніщо. Гірше, ніж ніщо, шановні конгресмени. Вона...— не хочу тут вжити непристойного слова... (Голос у залі вжив непристойне слово.)
— Цілком слушно, шановний конгресмене! — продовжував Ачесон.— І тому нам треба мерщій подумати про контрзаходи. Дещо нами вже зроблено: ми ось уже кілька років здійснюємо «план Маршалла» й доктрину Трумена, недавно підписали Північно-атлантичний пакт *, а зовсім недавно посадовили в тюрму американських комуністичних лідерів. Коротше кажучи, ми готуємо війну. Цю війну треба прискорити, шановні конгресмени! Все питання сьогодні лише в тому, хто повинен її перший розпочати. (Рясні оплески.) Нам — рішуче задалеко! (Бурхливі оплески.) Моря, океани! При таких морях і океанах можна, чого
доброго, спізнитися, а тим часом може стукнути тридцять третя річниця... Тому ми пропонуємо, щоб першою розпочала війну Великобританія, а ми допоможемо. їй ближче, та й на те вопа й «Велико-», щоб вершити великі діла!.. (Бурхливі оплески, що переходять в овацію. Конгресом схвалюється текст телеграми до уряду Великобританії.)
Лондон, 9/11. На надзвичайному засіданні палати лордів Бевін зачитав термінову телеграму від уряду США, в якій цей уряд пропонує Великобританії розпочати першою війну з СРСР та країнами народної демократії. Мертву тишу, яка запанувала після запитання телеграми, порушив Бевін:
