Лондон, 29/10. Зал засідань англійського парламенту нагадував учора катафалк. Чорні костюми величезної більшості депутатів, чорним оксамитом оббита трибуна й чорні окуляри міністра закордонних справ Бевіна переконливо свідчать про те, що тут звило собі гніздо тяжке горе.
Перший ряд займають почесні гості парламенту — колишні акціонери бориславських нафтових промислів.
З траурною промовою виступив міністр Бевін.
— Джентльмени, сери й пери. З глибоким смутком і скорботою зустрічаємо десяті роковини пересунення антибільшовицького санітарного кордону на захід. Відтоді цей кордон було пересунуто ще далі на захід, але таких трагічних для нас і для вас, дорогі гості, вересневих днів нам не забути ніколи.
В цьому місці промови Бевіна джентльмени в першому ряді схлипнули.
— Ганнібал перед брамою, джентльмени,— продовжував міністр,—і більше того, він серед нас. (Депутати боязко озираються один на одного.) Я маю на думці рядових членів нашої партії. Єдина наша надія — велика демократія долара, лише вона зможе нас врятувати від червоного Ганнібала, і тому ми не шкодуємо для неї нічого. Вчора ми пожертвували для неї нашим фунтом стерлінгів, а сьогодні... гм... гм... (Депутати, як один, схопилися за кишені.) Заспокойтеся, джентльмени. На цей раз мова йде про дрібницю. На вимогу наших заокеанських друзів, ми повинні в Цей траурний день продемонструвати нашу відданість ідеалам великої американської демократії і з тією метою перейменувати Великобританію на Малобританію... (Депутати зітхнули з полегшенням.) Цей наш благородний жест покаже нашим могутнім друзям, що ми відкидаємо такі застарілі принципи, як державний суверенітет і незалежність. Отже, голосуймо, джентльмени, сери й пери. Хто за Малобританію, хай підніме руки.
Пропозицію Бевіна було схвалено більшістю голосів.
М. Перцевич (Вл[асний] кор[еспондент\)
Париж, 29/10. Траурне засідання парламенту не відбулося з огляду на безпеку міністрів. Зате відбулося траурне засідання французького кабінету. Траурну доповідь виголосив прем’єр-міністр.
