Яскравою ілюстрацією цього становища була історія уніатського священика Івана Наумовича *. Він не лише зважився повернутись до віри предків, але й закликав піти цим шляхом своїх співвітчизняників. За це Наумович розплатився найдорожчою ціною — своїм життям. Його знешкодили старим, випробуваним засобом, який ще за часів Борджіїв * увійшов у традицію Ватікану,— отрутою.
ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ КАР’ЄРИ
Наприкінці минулого сторіччя перед деморалізованою уніатською церквою відкривається новий період в її історії.
На цей раз ключ до її майбутнього опинився в більш надійних руках, ніж руки позбавленої державного корита польської шляхти чи повільно вмираючого імператора вмираючої австро-угорської монархії. Молодий німецький імперіалізм, позаздривши лаврам Ягайлонів *, звертає свої ласі очі на багаті простори України.
Після відставки канцлера Бісмарка * Вільгельм II не приховує вже своїх східних планів. І протестантська Пруссія знаходиіь раптом спільну мову з Ватіканом. На міжнародній політичній біржі акції маловідомої тоді в світі уніатської церкви йдуть швидкими темпами вгору. Підприємство вимагало грунтовної реконструкції або, як казали тоді, оздоровлення. На чолі його треба було поставити людину, яка б своїм походженням, соціальним становищем, зв’язками і енергією давала гарантію, що нею буде зроблено все можливе для підкорення непокірливого європейського Сходу.
Так народилася кар’єра молодого, блискучого офіцера австрійської армії, українізованого поляка, графа Андрія Шептицького, з поміщицького роду Шепти- цьких.
Кар’єра головокружна. В 1891 році призначений священиком, він уже через вісім років стає єпископом, а рік пізніше — митрополитом.
Шептицький уже в перші роки своєї діяльності цілком виправдовує сподівання Ватікану та його союзників. Він проводить реформу монашого ордену василіан і робить з нього гнучке, слухняне знаряддя в політиці окатоличування.
На гроші Ватікану і на німецькі гроші розгортається пропаганда воюючого католицизму як прикриття політичного прагнення підкорити український народ німецьким імперіалістам. Наче гриби по дощі, ростуть і множаться католицькі видавництва, полиці книгарень вгинаються під тягарем галасливих, демагогічних релігійних брошур і газет.