У вербуванні для Гітлера ландскнехтів чимало уніатських духівників відіграло особливо ганебну роль. Ось один приклад з багатьох. Син колишнього екзарха уніатської церкви в Києві, священик Гнат Цегельський з м. Кам’янка-Бузька, постачивши пімців гарматним м’ясом своїх парафіян, виступив перед своїми жертвами з промовою і на прощання вручив їм... прапор, збережений його батьком іще з часів короткотривалого панування Скоропадського. Цей жест мав свідчити про те, що, мовляв, уніатське духівництво, як і всі українсько- німецькі націоналісти, назавжди зв’язало свою долю з долею німецьких вбивць і грабіжників.
Потворне видовище можна було бачити в той час на святоюрській горі *, коли в урочистій обстановці Шеп- тицький призначав капеланів до гітлерівських есесівських банд: професора духовної академії В. Лабу, Й. Карпінського, Д. Ковалюка і понад десяток інших. Усіх їх благословив на шлях каїнової зради заступник митрополита, тодішній ректор духовної академії Й. Сліпий.
Не менш активну роль відіграли послідовники Миколи Торосевича в офіціальній гітлерівській агентурі, так званих делегатурах УЦК *. На 32 делегатури у Львівській області — 15 з них очолювали уніатські священики.
Священик Й. Годунько, голова Личаківської районної делегатури, активно набирав робочу силу до Німеччини та збирав у жителів харч і одежу для німецьких розбійників. Водночас він знаходив вільні хвилини і на те, щоб підтримувати зв’язок з УПА та подавати їй також матеріальну допомогу...
Здавалося, що це було вже дно занепаду. Та ні.
ПЕКЛО
Повернімося на хвилину до святоюрського палацу. Там діялись речі, які були майже не зрозумілі для сторонніх людей. Митрополит Шептицький, побачивши, що його хазяїн — Гітлер,— незважаючи на початковий успіх, зазнав поразки, робить висновок, що треба подумати про
майбутнє; треба замаскувати свої зв’язки з німцями та їх вірними наймитами з УПА.
Цей новий маневр попався ще взимку 1941—42 року, коли амбітний граф зрозумів, що німці навіть не думали здійснити своїх обіцянок. Більше того, вопи заборонили виїзд уніатських священиків за Збруч.
ПІептицький звертається з листом до Гітлера. Він переконує, він просить, він благає, він пророкує велике лихо.
Цей лист залишився без відповіді і будь-яких результатів.