Значна частина українських селян тікає на Лівобережну Україну і у володіння царя московського, де знаходить підтримку й допомогу. Проте українське козацтво не здається. Воно й далі веде жорстоку, нерівну боротьбу із шляхтою та її мерзенними уніатськими прихвоснями. Воно, як і весь український народ, вірить, що настане час справедливої помсти, що проб’є ще для розп’ятого народу година визволення.
І ця година пробила.
ЗА УКРАЇНУ ТА її ВІРУ
Богдан Хмельницький, сотник Чигиринського полку, неодноразово брав участь у козацьких повстаннях і вже тоді відзначався своєю хоробрістю і відданістю рідній Україні.
Хмельницький все життя ділив долю й недолю свого народу. Довелося йому пережити й одну з незліченних особистих трагедій, що їх переживали уярмлені шляхтою українці. Чигиринський польський староста Чаплинський напав зненацька на хутір Хмельницького, забрав його дружину, а наймолодшого сина замучив.
Коли нещасний батько звернувся зі скаргою до суду, суд посадив у тюрму не Чаплинського, а Хмельницького, а найстаршого Богданового сина було публічно відшматовано на чигиринському ринкові.
Звільнившись з тюрми, Хмельницький спробував ще шукати справедливості у Варшаві. Але король відмовився допомогти йому.
І Хмельницький зрозумів: тільки гостра козацька шабля, тільки повсталий, озброєний народ покладе край віковічній кривді України.
Повернувшись на рідну землю, Хмельницький закликав народ на збройну боротьбу з шляхетськими гнобителями. Він говорив:
«Невже ж і далі терпітимем? Невже залишимо в лихій годині братів наших руських, православних? Проїжджаючи по Україні, скрізь я бачив страшні утиски, тирапство; нещасний народ благав допомоги йому; всі готові взятись за зброю; всі обіцяють стати з нами заодно».
Він звернувся з палким закликом також і до українського духівництва:
«Хай буде вам відомо, що я вирішив мститись на панах-ляхах війною не за свою лише кривду, але за потоптання віри української і за наругу над народом українським. Я безсилий, та ви, брати, мені допоможіть!..»
Священики відповіли йому:
«Кожночасно благаємо бога, щоб він послав кого-не- будь для визволення нас від лиха. Приймай зброю, станемо з тобою: підніметься земля руська, як ніколи ще не підіймалася!»
Ця діяльність Хмельницького не могла, звичайно, припасти до вподоби шляхті. Польський гетьман По- тоцький наказав своїм жовнірам заарештувати бунтаря. Та Хмельницький був уже в Січі, під опікою війська запорізького, і там сіяв святе слово правди: