топче брудна гітлерівська зграя. їх очі спалахують великою людською радістю на кожну звістку про успіх Чсрво- пої Армії. Але і в журбі, і в радощах вони почувають себе вірними солдатами України. України, що страждає, що бореться, що перемагає. Для цієї перемоги вони віддають всю свою снагу. Максим Рильський ніколи ще не працював з такою жагучістю, з таким творчим вогнем, як тепер, у наші грізні й великі дні. Юрій Яновський пише рядки, що ввійдуть в історію української літератури як документ справжнього мистецтва і полум’яного патріотизму. Кипуча енергія академіка Богомольця * запалює інших, під його керівництвом Українська Академія наук стала сьогодні грізною зброєю в руках Червоної Армії. Артисти, співаки, художники працюють з таким неповторним, хвилюючим ентузіазмом, з яким можуть працювати лише діти насправді великого народу, народу, який ніколи не кориться, ніколи не забуває і ніколи не прощає...
Про це знають гітлерівці, вони піняться від безсилої люті, але нічого вдіяти не можуть. Моральний Седан *, що його зазнали німецькі окупанти на Україні, став фактом, з яким хоч-не-хоч доводиться їм рахуватися. Правда, вони повитягали з пивних дрібний мотлох, наказавши йому іменуватися вченими, літераторами, художниками, поволокли його на трибуну, естраду, перед мікрофон, щоб за сотню-дві окупаційних марок славословив кривавого фашистського Торквемаду *. Однак навіть у цих плюгавих істот рука відмовляється покласти підпис під документом їх ганьби: гайдуки Коха * воліють виступати анопімно...
Вони знають: після ляпаса прийде щось гірше — розплата.
«РЕФОРМАТОРИ»
Окуповані німцями радянські райони зазнали ще одної фашистської «реформи». Після відомого земельного закону, яким окупанти позбавили українських селяп зем- Щоб нею наділити прусських поміщиків і колоністів, зони оголосили черговий свій «мапіфест». На цей раз обрали собі за жертву радянських ремісників.