Unknown полностью

Зайво було б переконувати цю ненажерливу сарану, що воно зовсім не так і що з цією «німецькою культурою» у Львові не так гаразд, як це собі уявляють ганси і фанні з-над каламутної річки Шпре. Немає у Львові аніоднісінького хоч трохи вартісного пам’ятника архітек­тури, що мав би на собі тавро «меді ін Джермені» ¹. Навіть військові казарми, що їх так багато залишила Австрія, це у величезній більшості колишні монастирі з виразними слідами італійського барокко. Не має в собі нічого німецького ні Волоська церква, ні Юр, ні, нарешті, будинок театру опери та балету. А серця жителів Львова сповнені глибокої ненависті до німецьких окупантів.

Гер губернатор згадує розчулено часи панування в Галичині своїх австрійських попередників меттерніхів- ської * породи, на зразок гера Стадіона, що намагалися обернути Галичину в одну величезну казарму, де б «цугс- фюрер»^{32 33} товстезним солдатським буком наводив ехт³⁴ німецький порядок: з німецькою аристократією вгорі, з німецькою бюрократією всередині і слов’янським робочим бидлом на самісінькому споді. На місце «цугсфюрера» прийшов «рейхсфюрер» *, але дух цієї наволочі зали­шився той, що був,— тухлий, осоружний дух німецької казарми і німецького борделю.

Змінились, а краще кажучи, удосконалились лише методи. Поліцію Меттерніха заступило гестапо, ціпок австрійського унтер-офіцера — найновішої конструкції автомат «СС». Замість картечі з недолугих гармат — «модель 1848», коли треба було кілька годин на те, щоб зруйнувати будинок університету, де засіли бунтарі, на голови мирних жителів Львова посипались півтонці гітлерівські бомби.

Змінились також темпи. Нинішні правителі Галичини поспішають, вони не мають, бачте, часу. Тому вони швидкоруч перемалювали вуличні таблички і вивіски, тому вони після семи місяців свого панування встигли посадовити на українській селянській землі понад 500 німецьких глитаїв-поміщиків. їм ніколи, вони метушатр>- ся з нетерплячки, вони тремтять зі страху. Ця зграя знає, вона своїм вовчим інстинктом передчуває, що завтрашній день не буде її, що завтрашній день несе їй тільки одне — загибель.

Минуло 18 місяців гітлерівської окупації західних областей України. 18 місяців дикого знущання з усього, що в людині чисте й благородне, 18 місяців жорстокого терору, грабунку, безправства. Але за той час німецько- фашистські окупанти збудили проти себе па загарбаних землях стільки гніву, стільки ненависті, що в слушний час народ кине їх під ноги і втопче в землю, як роз­чавлену глисту!