Маркіян Шашкевич *. Його «Русалка Дністровая». «Мово рідна, слово рідне...» * Могила Шашкевича.
...Блукає серед старожилів Львова легенда, що в грізний час, в годину, коли серце народу сповнюється понад міру гнівом та образою за всі зазнані кривди, кам’яні леви оживають. Вони струшують тоді сивину з своїх грив, сходять з постаментів і біжать сонними вулицями, сповнюючи їх потрясаючим ревом. Цей рев не доходить до людських вух, його можна почути тільки серцем. Тоді зблідлі люди прокидаються із сну, запалюють вогні і виходять на вулиці. В цю годину над містом, випереджувана табуном сріблястих голубів, ширяє в голубій височині невидима бойова слава...
1848 рік, «весна народів». Повстання у Львові. Барикади. Австрійська артилерія бомбардує й руйнує університет. Від гарматних бомб горить ратуша. Вуличні бої. Прапор з двоголовим австрійським орлом на руїнах університету.
Минають роки. З’являються нові будівлі, нові квартали.
Іван Франко у Львові. Його тюрма, його тюремні сонети. Ілюстрації з львівських парків і гаїв до його «Зів’ялого листя».
«Каменярі».
Львівські будівельні робітники за роботою. Перший великий страйк у 1902 році. Стрілецький майдан. ...Над майданом кожного світанку з’являвся табун голубів. Вій кружляв, кружляв усе нижче, і нижче, а потім срібна пташина хмара осідала на брукові і голосним туркотінням сповіщала про прихід нового дня...
Ранком 2 червня 1902 року голуби не спускались па майдан. На ньому зібрались страйкарі з дружинами й дітьми. Цісарський намісник граф Пінінський грає на роялі «Місячну сонату» Бетховена. Його повідомляють про демонстрацію на недалекому майдані: «Розігнати!» Атака угорських гусарів. Намісник глушить грою гвин- тівочні залпи піхоти. Він одержує рапорт про вбитих і поранених. «Не заважайте мені, я розмовляю тепер з безсмертям».
З червневими подіями у Львові зв’язана легенда про Вожену Шрамек. Львів — місто пісні. Грають і співають львівських народних пісень у передміських гаях і шиночках. Вальс на балу (у стилевих костюмах). Грає під час маршу австрійський військовий оркестр. Грають вуличні музиканти: старий Шрамек на гітару, його дочка Вожена— на скрипку. Весь Львів сміється і плаче в такт музики Божени. Вожена закохується в молодого офіцера гусарів. Офіцер зводить її. Вожена грає концерт Бетховена з учнівським оркестром. Запросила офіцера — він не прийшов. Вожена грає і плаче, це день її тріумфу... Після концерту вона з скрипкою і оберемком квітів поспішає додому й потрапляє в крутіж боротьби... Гусарський кінь розтопче шестирічну дівчину. Вожена піднімає з землі покинутий кимось револьвер і стріляє в гусара, вбиваючи свого коханця Тезу. Вона втікає, в гонитві один з гусарів вбиває її перед зачиненою брамою в будинку Божепп. Пташки замовкають, струпи па інструментах рвуться, музика Львова вмерла з Воженою.
Однак це була лише легенда. Ніч над Львовом і фонтани на Ринкові, романтичні завулки, а все те під акомпанімент балади або ноктюрну Шопена.
Старий університет уночі і вдень. Тут українська молодь боролась за право свого народу. Надмогильнпй пам’ятник вбитого польськими реакціонерами в мурах університету українця-студепта Коцка *.
Гроза, що наближалася, народжувала лові, щораз сумніші пісні. Австрійські солдати — діти Львова йдуть па війну, співаючи: «В день серпневий і похмурий» *. Женуть жандарми заарештованих українських селян та інтелігентів. Австрійський державний гімн і шибениці, шибениці, шибениці...
На зміну австрійському замаяв над намісництвом царський прапор. Царський городовий на вулицях Львова.
Через кілька місяців повернулися австрійці і німці. Група австрійських і німецьких офіцерів перед будинком магістрату. Кам’яні леви за їх спинами оживають і грізно шкірять зуби.
В Росії та на Україні піднялася хвиля Жовтневої революції, народ у важкій запеклій боротьбі відстоював молоду Радянську владу. Здавалося, що буря, яка зчинилась у Львові після розвалу Австро-Угорщини, принесе також західноукраїнським землям довгождану волю. Вуличні бої у Львові між українцями і поляками: біля церкви Єлизавети, на Цитаделі, біля станції Пер- сенківка. Однак реакційний, західноукраїнський уряд, замість кинути всі сили проти дивізій Пілсудського, скерував свої війська за Збруч, проти Червоної Армії. Львів, а з ним уся Західна Україна, потрапили на 20 років під панування варшавських вельмож.
Спочатку варшавський сейм ухвалив закон про заснування у Львові українського університету. Цей «закон» залишився на папері, а «університетом» для українців стала тюрма св. Бригіди. Тут карались па смерть борці за свободу свого народу. Сліди куль па мурі, шибениця.
Поліцай з палкою. Кривавий четвер квітня 1936 року. Той же поліцай, але вже в касці й з гвинтівкою. Розстріл демонстрації, барикади біля костьола св. Анни, до на початку XVI сторіччя загинули в боротьбі за свої права перші львівські страйкарі — челядники кравецького цеху. Коло сотні вбитих. Могили жертв на Япівському кладовищі. Загальний страйк протесту у Львові.