Колхоз им. Васильева па Киевщине, превративший тысячи гектаров Ирпепской поймы в плодородные массивы. На вчерашних болотах буйно растут овощи, здесь колхозники собирают по 300—500 центнеров картофеля, по 200—300 центнеров помидоров с гектара.
Здесь возникли новые красивые жилые дома. Только в прошлом году их построили 72, в этом году колхозники села Демидово поселятся еще в 103 новеньких домах.
После возвращения делегатов в Киев Совет Министров Украинской ССР устроил в честь обеих делегаций прием, на котором присутствовали руководители правительства и Коммунистической партии большевиков Украины, лучшие представители колхозного села и интеллигенции.
Выступают гости. Они горячо благодарят правительство СССР, украинский народ за сердечный братский прием и с волнением рассказывают о пережитом и передуманном здесь за эти дни:
— Теперь,— говорит делегатка Томчик,— после того, как мы близко присмотрелись к жизни и работе советских женщин, после того, как мы увидели результаты коллективной работы, мы, польские женщины, должны с еще большей активностью приступить к строительству и перестройке нашей страны, особенно на селе.
Выступает писательница Ванда Василевская:
— Я глубоко верю, что все вы, вернувшись домой, станете пламенными пионерами великого дела преобразования села... Нет иных путей для выхода крестьянина из нужды, нет иных путей к счастливой жизни села, кроме одного пути — социалистического хозяйства, пути, который указал нам Ленин и Коммунистическая партия.
На экране Колонный зал столичной филармонии, идет концерт в честь польских делегатов.
...Таков заключительный аккорд этого правдивого фильма. Его кадры как нельзя лучше и вернее расскажут зрителю о незыблемой истине нашей эпохи, о том, что нет других путей к человеческому счастью, как общий труд и общее богатство, как путь к коммунизму.
У зв’язку з парцеляційною постановою вся українська преса жваво обговорює питання колонізації південно- східних земель.
«Український Бескид» ♦, говорячи про цілковите зубожіння українського села, категорично протестує проти колонізації, яку сильно пропагує ендецька * преса та краківський «Кур’єрик» *.
«Український Бескид» між іншим цитує думку колишнього прем’єра Вл. ГрабськогО*, яку він висловив в інтерв’ю, даному «Бунту молодих» *.
«Колонізація у ширших масштабах,— говорить прем’єр Грабський,— є лише мрією з причини перенаселення тієї частини краю. Досвід показує, що поляки якщо і купують там землю, то для того, щоб продати її українцям по вищій ціні. Українець чи білорус завжди мусить заплатити дорожче, ніж би це обійшлося познаньчикові!»
Твереза оцінка прем’єра Грабського цілком справедлива. Колонізація не вирішить питання земельної кризи в Польщі, не ліквідує земельного голоду і ще менше сприятиме братерському співжиттю польського народу з народом українським.
НЕВЖЕ ЗМІНА ТАКТИКИ УНДО?
Коли польська преса інформувала громадськість про постанови останнього пленуму ЦК УНДО, вона жодним словом не згадала про основну постанову, що стосується ставлення УНДО на сучасному етапі до питання т[ак] зв[аної] угоди між УНДО та санацією.
Ось уривок з тієї постанови, опублікованої в «Ділі»!
«Нормалізація польсько-українських взаємин є необхідною та корисною, бо поверне здобуті зусиллями всього українського народу права, що стосується всіх ділянок нашого життя, втрачені в 1919 році, а також дасть можливість розширити досягнення українського народу в політиці, культурі та господарстві...»
Максимум доброї волі керівників партії та українських представників у парламенті не дали до сьогоднішнього дня бажаних результатів... В аграрному питанні велася така політика, яка тільки погіршила і загострила земельні відносини на наших землях.
У зв’язку з цим ЦК рекомендує українським представникам застосовувати відповідну тактику у парламенті (підкр. наше.—Я.
Без сумніву, ця постанова була прийнята під тиском останніх подій на південно-східних землях. Але щоб бути послідовним до кінця, УНДО повинно змінити і своє ставлення до фашистського союзу, який так самовіддано підтримує. Бо останні події наглядно показали, що український народ, так само як і польський, єдиний вихід вбачає у демократії.
ЗАНЕПАД УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ
Луцька «Українська нива» * в статті «Шкільні болячки» висвітлює становище українських шкіл на Волині. Отож на всій території Волині немає жодної державної початкової школи, жодної гімна- з і ї. В початкових двомовних школах українська мова вважається другорядним предметом. «Незадовільно» з української мови не є перешкодою для переведення з нижчого класу у вищий.
Весь тягар української освіти лежить на трьох приватних гімназіях, які лише в невеликій мірі можуть викопувати своє завдання.
А як реагує на це посол Певний? *
Найбільша реакційна українська партія в Польщі — УНДО переживає тяжкі часи. Виявилося, що послух і покора не завжди себе оправдують. Отож УНДО хворіє, а найгірше те, що хворіє зсередини.