Unknown полностью

ручки цілував... Чемодан виносив... (Підстрибнув.) Чемо­дан? Значить я співучасник в грабежі... Вкрали... все вкрали... гроші... чесне ім’я... Уявляю, які карикатури з’являться в лівій пресі: начальник виносить крадені че­модани... Втекти, мерщій утекти. (Йде до вихідних две­рей.)

У цей час у двері стукають.

Пізно... (Знесилений падає на стілець.) Я завжди думав, що цей театр мене до добра не доведе...

Завіса

Газетні

репортажі

РОБІТНИКИ ВІТАЮТЬ ВІДОЗВУ ТИМЧАСОВОГО УПРАВЛІННЯ м. ЛЬВОВА

Ознайомившись 8 відозвою Тимчасового управління м. Львова про вибори до Українських Народних Зборів, працівники фабрики «Контакт» зібрались негайно на мі­тинг.

В усіх піднесений, бадьорий настрій. Першим бере слово тов. Вулькомір, робітник.

— Панська влада,— каже тов. Вулькомір,— кинула народи Польщі в безглузду, злочинну війну. Що з нами було б, коли б Червона Армія не прийшла нам на допо­могу! Історичне рішення уряду СРСР про допомогу бра- там-українцям і білорусам врятувало нас від загибелі й дало нам змогу встановити лад, в якому не буде ні со­ціального, ні національного гніту.

Ми хочемо належати до єдиної, великої радянської сім’ї.

— В жахливих умовах жив у пас селянин,— говорить тов. Вулькомір.— Йому доводилось працювати на пап­ських ланах за 40 грошів у день. Поміщики мали десятки тисяч моргів найкращої землі, а селянин в голоді й холоді жив на малому клаптику. Поділ поміщицької землі між селянами — справедливий захід.

Тов. Когут розповідає, як папи стягали з робітників гроші на літаки, а опісля цими ж літаками тікали за кор­дон.

— Польський робітник,— каже тов. Гольц,— конав у злиднях, його діти пухли з голоду. Польська шляхетська держава не була йому матір’ю, а лютою мачухою. Він пропонує з’єднання Західної України з УРСР.

Тов. Бекерман висловлюється эа націоналізацію бан­ків та великих підприємств. Промовець тов. Розенблат закликає всіх робітників узяти активну участь у виборах до Українських Народних Зборів.

— Я,— каже робітник-письменпик тов. Тайхер,—за­здрив усім тим, що мали свою батьківщину. Тепер я ща­сливий, бо цю Батьківщину вже маю. СРСР — це країна соціальної і національної справедливості, бо ж більшо­визм — це безкомпромісова справедливість, це не тільки слово, але й діло. Наші брати з СРСР здобули владу у важкій, кривавій боротьбі, в голоді й холоді. Дякуючи Ра­дянському урядові й Червоній Армії, ми цих мук не за­знали. Тепер ми вільні, вільні навіки. Живемо ж тепер у братерській дружбі багатомільйонної сім'ї народів Ра­дянського Союзу.