Unknown полностью

В і н. Вам немає сенсу відмовлятися. Швейцар мені сказав, що на час вашого виїзду квартира залишається за вами... Зважте... Я проводитиму тут весь свій вільний час... А який ворюга полізе в квартиру, де буває сам на­чальник поліції. А що? Я добре сказав. (Голосно сміється з свого жарту.) „

Вона. Так, у цьому є дрібка здорового глузду.

В і н. Ми починаємо, мабуть, знаходити спільну мову...

Дозвольте мені виписати вам чек... (Добуває перо.)

Вона (твердо). Лише готівкою.

В і н. Що?

Вона. Ви ж знаєте. Пароплав відчалює через півго­дини, і я не встигну реалізувати ваш чек...

Він. Цілком справедливе завваження... Пробачте... (Добуває гаманець. Передає пачку грошей.) Тут рівно дві тисячі...

Вона. Я не можу не вірити панові начальнику полі­ції (ховає гроші.)

В і н. Між іншим, нескромне питання... Про шалені туалети Аг неси Фернанд говорить усе місто... Сподіваю­ся ви не забираєте весь ваш гардероб а собою в Америку?

Вона. О, ні... всього лише п’ятьчпість чемоданів...

Він. В такому разі, якщо мадемуазель Тібо схоче почепуритись і одягнути один з ваших туалетів...

Вона. То це коштуватиме 200 франків...

Він (добуває гаманець). О, будь ласка...

Вона (поквапливо). Я хотіла сказати — 200 франків на місяць...

В і н (скривився). Прошу... прошу... (Відраховує гроші.) Вона. За користування взуттям і хутрами окремо — 100 франків.

Він (налякано). Знову щомісяця?

Вона. Ні, за весь час.

В і н. Сімсот франків — будь ласка!

Вона. А тепер пробачте, та мені вже час...

В і н. Хвилиночку. Насамперед невеличка формаль­ність. Я людина ділова (пише). Оце розписка, точніше кажучи, контракт, що ви уступаєте мадемуазель Тібо квартиру, туалети, взуття і хутра строком на три міся­ці. Підпишіть, і все буде гаразд.

Вона (збентежено). Підписати?..

В і н. Авжеж... лише два слова — Агпеса Фернапд. Будь ласка!

Вона (в сторону). Підписати за Агнесу Фернапд. Та ж я і за себе писати не вмію. Що ж мені робити?

Він. Мадемуазель, я чекаю. (Подає їй перо.) Пам’я­таєте одну з ваших оперет, коли ви підписуєте розпоря­дження про бал-карнавал?

Вона. Чи я пам’ятаю цю сцену? Ого! Я знаю її всю напам’ять.

Музичний номер. Вона співав арію королеви. Граючись, беро у нього перо, на колоратурній трелі підписує папірець, скла­дав і кладе йому в кишеню. Номер закінчений. Вона вибігає.

Він (услід). Браво! Браво! Біс! Чудової Оце так!

Вона (виходить у своїй першій сукні з накинутим поверх неї дорожним плащем). Я виїжджаю.