Робітник Станіслав Каспшак перевиконує норіиу на 240 процентів, Вікентій Ляхович— па 164 процентів], Маріян Вапат — на 188 процентів], Антін Сеніцький — на 174 проценти], Леслав Постула — на 140 процентів]. За їх прикладом йдуть Михайлина Рубашевська, Іван Кшишталович, Владислав Цалий, Болеслав Зьомек.
ЗУСТРІЧ КАНДИДАТА В ДЕПУТАТИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР З ВИБОРЦЯМИ
В гарно оздобленому приміщенні клубу робітників Львівського пивоварного заводу на першому плані красується великий напис: «Привіт нашому кандидатові Вап- ді Василевській». Тут зібралися робітники і робітниці па зустріч зі своїм кандидатом у депутати Верховної Ради Союзу РСР. У напруженій тиші головуючий відкриває збори і заявляє:
— Слово надається тов. Василевській.
Письменниця помітно зворушена, але голос її звучить твердо. Вже після перших її слів почувається живий, сердечний зв’язок між робітниками і їх кандидатом.
— В нашій пам’яті свіжі ще часи шляхетського ’панування, часи народного горя. В країні пригнічення і безправ’я, якою була версальська Польща, робітники і селягін були зведені панами до рівня робочого скоту, щоб віддавати свої сили, своє здоров’я ненаситним павукам-капі- талістам. В Польщі безробіття було хронічним явищем. Тільки у Львові нараховувалось 50 тисяч безробітних, і не було ніякої надії на те, що ці люди одержать коли-пебудь роботу. В Радянському Союзі безробіття не існує. Там не людина шукає працю, а праця людину. Дякуючи заходам Радянської влади безробіття у Львові тепер майже ліквідовано.
Польські капіталісти та їх підлабузники травили поляків на українців, білорусів і євреїв, вони робили все, щоб роз’єднувати сили трудящих і таким чином краще утискувати їх. В країні Рад національних різниць немає. Під час моєї поїздки до східних областей України я переконалася, що в Радянській країні живуть дійсно вільні, дійсно нові люди...
Ці люди безмежно люблять свою соціалістичну Батьківщину і віддано, героїчно працюють на благо всього
трудового народу. Вони не знають національних різниць.