Я народився 27 липня 1902 року, в містечку Диневі над Сяпом, у сім'ї дрібного службовця. Початкову школу та 1-6 клас гімназії скінчив у м. Перемишлі. У 1914 році, напередодні війпи, мій батько був заарештований австрійськими властями за русофільство і засланий у відомий концтабір Талергоф. У 1915 році моя мати, побоюючись дальших репресій з боку австрійців, евакуювалася з дітьми до Росії. В Ростові-на-Доиу я скінчив IV клас гімназії і в 1918 році повернувся у Перемишль, до звільненого вже батька.
У 1922 році я здав іспит зрілості 3 огляду на бойкот українською молоддю польського університету, виїхав учитися до Відня. Там наблизився до робітничого руху й вступив у члени робітничого товариства «Єдність», в якому керівну роль грали австрійські комуністи. В 1924 році, під час перебування на канікулах у Перемишлі, вступив у члени підпільної КПЗУ.
В 1926 році, у зв’язку з заарештуванням батька польськими властями, звільненням його з посади та в зв’язку з припиненням бойкоту польських вищих шкіл, перейшов у Краківський університет. Там вступив у члени КПП та став заступником голови прогресивної організації студентів «Життя» («2усіа») та одним з організаторів українського варіанту «Життя» — «Пролому».
В 1928 році, після закінчення університету, виїхав до Луцька па посаду учителя польської мови в українській приватній гімназії. Однак уже через 10 місяців мене було звільнено звідси з «вовчим» білетом на вимогу воєводи Юзефського.
Виїхав до Львова, де почав займатися вже як безпартійний літературною і публіцистичною діяльністю. Друкувався в журналах «Вікна» і «Нові шляхи». Згодом
став одним з керівників організації західноукраїнських революційних письменників «Горно» та членом редколегії журналу «Вікна». В 1932 р. потрапив у конфлікт з шум- ськістсько-троцькгстською групою у «Вікнах» (Яран, Дмитрии, Розенберг). В результаті цькування 8 їх боку, я перестав працювати й, нервово хворий, виїхав до тестів на Гуцульщипу ♦, де прожив три роки без роботи.
В 1935 році був викликаний ЦК КПЗУ у Львів, з доручення партії взяв участь в організуванні Антифашистського конгресу працівників культури у Львові. Восени 1935 року подав на руки т. Тигаика заяву з просьбою про прийняття мене в члени КПЗУ, однак скоро зв’язок з Тишиком втратив, бо його заарештували й польський суд засудив до 10-річпого ув’язнення.