Unknown полностью

Вот что. Позвони Шипову, передай им обоим привет и скажи ему, что по слухам, дошедшим до меня из Льво­ва, пьеса «Под золотым орлом» разрешена одесскому или днепропетровскому театру. Если это так, то она могла бы быть разрешена и в Москве, хотя бы потому, что первой отрицательной рецензией на нее была рецензия Борща­говского. Но Шипов не проявил должной энергии, это не подлежит сомнению. Он просто шляпа.

Мне везет. Сделанный мною перевод пьесы Слепли «Сестры» оказался холостым выстрелом... Это стоило мне 2 недель изнурительной работы.

Пишу редко, но почему — сама знаешь. Надеюсь, что с половины мая немного освобожусь.

Целую. Ярослав.

ДО В. П. БЄЛЯЄВА

Чинадіеве, 24 квіти я 1949

24 квітня 1949 р.

Дорогий Друже!

Як я дзвонив уже Ірині (Вас не було), у мене в справі Бурлацького — Сальмана *... відбулася розмова з Наза­ренком. Я порадив йому ознайомитися з протоколом зборів інтелігенції. Він обіцяв зацікавитись цією винятково та­ємничою історією.

До речі, ні Прокопенко, ні Скачко * не викликали до­сі (й, мабуть, уже не викличуть) жодного з поданих мною свідків, і, таким чином, вся справа опинилася на мертвій точці.

Ще одна цікава подробиця. Перед моїм виїздом сюди (місяць тому) постійнодіюча комісія міськради по куль­турній й народній освіті обрала, на мою ^опозицію, бригаду для розслідування цієї історії; очолив бригаду один з активніших депутатів полк(овник) Виноградний, який зараз же взявся за роботу і зараз же замовк та більше не з'являвся...

Самі таємниці, яких збагнути мені поки що не під силу.

Пишіть, Друже, що нового? Ми будемо тут приблизно до 5 травня.

Тисну руку. Вас та Ірину сердечно вітаємо з 1 Травня.

Я. Галан.

ДО О. Л. ЖЕЛЯБУЗЬКОГО

їв травня 1949 р.

Львов, 16/V 49

Дорогой Алексей Леонидович!

После Вашего последнего письма я сказал себе: напи­шу Алексею Леонидовичу письмо только после того, как... сам кончу пьесу. Вы были тысячу раз правы. Нельзя по­пусту терять годы только потому, что надежды па по­становку твоих пьес минимальны. А вдруг придет когда- нибудь время, что п о тебе вспомнят...

Во Львове работать было невозможно (звонки, заседа­ния, собранпя и т. д.), ввиду чего я удалился с женой в Закарпатье и там в живописном й тихом карпатском угол- ко поработал па славу, сочинив: документальный сцена­рий к 10-летию освобождения Зап[адной] Украины и — пьесу.