Космодем’янська Зоя Анатоліївна (Таня; 1923—1941) — комсомолка-партизанка, героїня Великої Вітчизняної війни. Посмертно їй присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Павличенко Людмила Михайлівна (1916—1974) — учасниця Великої Вітчизняної війни, майор, Герой Радянського Союзу, снайпер, особисто знищила 309 гітлерівців, з них 78 снайперів.
Роммель Ервін (1891—1944) — головнокомандуючий німецькими військами в Африці.
Герінг Герман (1893—1946) — один з фашистських лідерів та паліїв другої світової війни.
Лаваль П’єр (1883—1945) — французький реакційний політичний діяч. У 1931—1932, 1935—1936 рр.— прем’єр-міністр. Один з натхненників прогітлерівської політики, що призвела до окупації Франції в 1940 р. У 1942—1944 рр. прем'єр-міністр маріонеткового «уряду Віші». Після визволення Франції від німецьких фашистів страчений за державну зраду.
Петен Анрі-Філіпп-Омер (1856—1951) — французький реакційний військовий і політичний діяч, маршал. З червня 1940 р.— прем'єр-міністр. Відмовився від опору гітлерівським загарбникам, уклав а ними у 1940 р. Комп'єнське перемир'я. У 1940—1944 рр. очолював прогітлерівський «уряд Віші». В 1945 р. був засуджений до смертної кари, яку було замінено довічним ув’язненням.
ЖЕЛТО-БЛАКИТНЫЕ ШАВКИ С ФАШИСТСКОЙ ПСАРНИ
Вперше надруковано в газ. «Советская Украина» від 15 вересня 1942 р.
Подається за першодруком.
Центральна рада — контрреволюційна буржуазно-націоналістична організація, яка виникла на Україні в березні 1917 р. Стала на шлях боротьби проти Великої Жовтневої соціалістичної революції і Радянської влади, встановила режим жорстокого терору на захоплених землях України, уклала а імперіалістичною Німеччиною Брест-Литовську угоду в 1918 р. Німецькі окупанти, переконавшись, що Центральна рада неспроможна придушити революційний рух на Україні, замінили її маріонетковим «урядом» гетьмана Скоропадського.
Петлюра С. В. (1877—1926)—один з ватажків української буржуазно-націоналістичної контрреволюції, один а керівників контрреволюційної Центральної ради, Директорії. Влітку 1920 р. втік за кордон, де вів антирадянську діяльність.
Скоропадський П. П. (1873—1945) — великий український поміщик, монархіст, який у 1918 р. за допомогою німців був проголошений гетьманом України. У грудні 1918 р. втік до Німеччини, де продовжував антирадянську діяльність.
Лівицький Андрій — головний отаман військ та флоту так званої «Західно-української народної республіки» (ЗУИР).