Магістр Дафстін на колишньому уроці поділив нас на чотири групи, згідно зі стихією. Через те що в мене був вибір, я обрала вогонь. Тепер стояла навпроти запаленої свічки і намагалася керувати полум’ям. Виходило не дуже, мені ніяк не вдавалося контролювати рівень, то було ледь помітне, то спалахувало так, що підійти було не можливо. А з натовпу чулись не добрі смішки, які сильно дратували. Магістр це помітив та розігнав спостерігачів, а я в цей час помітила двох дівок, що намагалися мені погрожувати в бібліотеці в компанії незнайомки.
***
А вже ввечері, коли вийшла до залу “Ведмедика” за брудним посудом помітила Частвінга Ванліра в компанії з незнайомим чоловіком. Вони гаряче про щось сперечалися, але не було змоги підслухати. І якби окрик пані Тош, я б забувши про обов'язки, тихенько підкралася. Але загрозливий вигляд жінки відштовхував усе бажання, охолодивши розум. І правда? Навіщо мені потрібні секрети інших? Чого постійно лізу у чужі таємниці? Скоро буду як Олдрі – ні дня без свіжої плітки.
Неочікуваний стук у двері з самого ранку змусив нас з Кошем насторожено перезирнутися. Хто б це мав бути?
Вальдегор пішов ще на світанку на розвідку до лісу. Та й не міг він потрапити в місто. А Філлігран, ще був не в курсі де я живу.
Спустившись до цоколю все ж відчинила двері.
На порозі стояв гном зі згортком в руках.
- Ятаар Лій-Фо Ольше? – запитав він у мене.
- Так.
- Вам посилка. Ви можете підтвердити свою особистість?
- Одну хвилинку.
Залишивши гнома в крамниці під наглядом Самідіра, сама хутко забігла за кут, щоб із браслета непомітно дістати сувій-паспорт.
- Так, все збігається. Розпишіться ось тут. Це ваша посилка та ваша накладна, а це моя. Гарного вам дня. До побачення.
- І вам гарного.
Зачинивши двері за гномом-посильним, я обережно зняла обгортку. Під нею виявилася невеличка скринька, від якої пахло знайомим лісом.
***
- Ельфійська робота. Витончена. Надійна. Ця скринька - телепорт, та складається з двох частин, - виніс вердикт пан Прієр. – Перша в тебе, друга, в того хто хоче з тобою спілкуватися. Треба покласти в середину листа, та натиснути в певному порядку ось ці символи, лист одразу телепортується в іншу.
Я замислилась. Коли отримала подарунок, я його уважно обстежила та нічого схожого на підказку не виявила. Цілий ранок, замість сніданку, на це витратила.
Потрібен пароль.
Але який?
Із символів на шкатулці були квіти та ельфійські цифри. До ельфійської письменності ми під час подорожі не встигли добратися. Треба буде глянути в бібліотеці, та перевірити свої здогадки.
- А не така вже ти й всемогутня, - звернулася до мене невисока шатенка.
Дівчині навіть представлятися не потрібно, я й так здогадалася хто переді мною. Айша Бетерлі.
Починати суперечку зовсім ніякого бажання не було. Тим паче посеред залу “Ложки” в обідню перерву.
- Що? І нічого не скажеш у свій захист?
- А потрібно? Я вважаю, що час нас розсудить. А кидатися словами, не в моїй звичці.
Я спокійна. Я не просто спокійна. Я суцільний спокій.
- Гадаєш, що така розумна? Час дійсно все покаже. А ти тут не надовго.
- Звісно не надовго. Тільки вивчу все що мені потрібно, отримаю диплом та відправлюсь мандрувати, щоб набратися досвіду. А сидіти до сивих волос не збираюсь.
Це був тонкий натяк, на те що деякі дисципліни Айші не дуже даються. Про це мені повідомила Олдрі, яка вчора зайшла до артефакторної крамниці за освітлювальними кристалами з двома подругами-іллінками. Фіоною та Вандою. Приємні дівчата, але в них була та ж вада, що й у їх подруги, хоча не така сильна - пліткарство.
Айша від несподіванки відкрила рота, й майже одразу закрила, нагадуючи рибу на базарі. Та коли мені здалося, що останнє слово залишилось за мною, дівчина видала:
- І не смій лізти до Леорі. Чуєш? Він зайнятий.
І не чекаючи моєї відповіді, своїми каблуками постукала до виходу.
- А він що, стілець, щоб його займати? Й хто це до біса такий? - вслід запитала я. Але мене вже не було почуто. То й грець з ним.
***
- Ти вирішила вивчати ельфійську мову? – відірвавшись від читання, запитав мене Філл, коли я притягла величезного словника.
Ми як завжди сиділи в бібліотеці після занять.
- Збираюсь. Та не зараз. Мені потрібно лише знати як пишуться ельфійські цифри.
- Про це могла й в мене запитати. Розмовляю та читаю дуже погано. Але руни знаю добре. А що? В мене була різностороння освіта в домі. Що саме тебе цікавить?
Я трохи замислилась. Загрози від ал’єра я ніколи не відчувала, лише прихильність, а своїй емпатії я довіряла. Того ризикнула.
- В мене є один друг. І він прислав мені скриньку. Але щоб нею скористуватися, потрібно розгадати шифр.
- Скринька, я так розумію, це якийсь артефакт ельфійської роботи?
- Так.
- Тут треба подивитися особисто. Вона дуже велика? Можеш принести?
- Ні, невеличка. Але тягнути її до школи не хочу. Краще ти в гості приходь. Там і подивишся. Заодно тебе де с кім познайомлю.
- Добре. Завтра замість бібліотеки, йдемо до тебе в гості.