-Тримайтеся якомога далі від цієї країни великих можливостей, яка стрімко перетворюється на країну третього світу. Канадській мрії кінець. До Канади приїхали люди з тих країн, де погано, і в Канаді теж стало погано. Банки й корпорації усім тут заправляють, для них Канада – трудовий табір. Ціни летять у космос, а економіка – в кому. Депресивна країна через холод, сірість, посередність, відсутність естетики.
-Канада прекрасна і найкраща, але після України.
-Дивна країна. Іншої такої немає.
Я за те, щоб кожен мав право говорити те, що думає, але має бути й право не погоджуватися та мати власну думку. Я – великий фанат Канади. Канада дуже різна: все залежить куди поїдете і як все у вас складеться. У Канаді є все, як і в будь–якій країні. Я няньчу внука, про що мріяв 10 років. Знаходжуся на повному утриманні дітей. Я вважав би час, проведений у Канаді, кращими роками свого життя, аби не війна росії проти України й не дуже хороше відношення зятя. Часто, життя на пенсії лише починається. І не лише в багатьох канадських пенсіонерів.
Моя родичка прожила нелегке й успішне життя, з сім’ї сільських жебраків виросла до великої людини районного масштабу, а перед тим, як розміняти 9-й десяток літ стала вдовою в невеличкому хитрому містечку. Залишилася сама у квартирі. За місцевими звичаями стійко витримала пів року самітності. Майже щодня ходила на могилу чоловіка. Через вигадані страхи спала лише вдень. Потім гайнула до доньки – мільйонерки в Київ. Жартома пустила чутку, що виходить заміж за генерала з палацом. Земляки повірили. Розуміли, що Бог віддячить бабусі за добро, що зробила для людей. З донькою бабуся як туристка об’їздила півсвіту. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то старенька понад 2 роки жила в номері - люкс найкращого американського готелю Кракова:
-У 80-літньому віці, Гриша, життя тільки починається...
Канада – цікава країна. Не припиняє дивувати мене, як і чоловік моєї доньки. Коли порівнювати з війною, то всі проблеми цієї країни терпимі, а то й смішні. Канада – не Україна. Це зовсім інша країна. Залишається до неї звикнути. Не ви її будували й ви її не переробите. Канада така з першого дня, як здобула незалежність всього лише півтора століття тому. Канада дає великі можливості, але й вимагає багато від тих, хто живе на її території. За все потрібно платити. Ну, ніяк не обійти цей закон світобудови. Канада класна, можливостей купа.
Я порадив зятю повертатися в Україну. Не псувати хороше враження канадців про українців. Живе тут не своїм життям. Перспектив для таких, як він, ніяких. Імміграція, хай і тимчасова, то не для всіх. І не для нього. Зять спробував імміграції, то хоч не буде жалкувати, що не намагався. Схаменись. Коли нічого не виходить за кордоном, то не муч ні себе, ні всіх нас. Зять живе не лише в постійній образі щодо мене й до Канади. Синку, коли в тебе не вийшло в Канаді, то це твої проблеми. Звісно, шкода зятя. Скільки йому доводиться терпіти. Лише в Канаді наша родина зрозуміла всі труднощі боротьби за місце під сонцем.
Що не так з Канадою? 42-річне дитя вважає, що Канада йому щось винна. Образився на Канаду за те, що доводиться фізично працювати й країна не відповідає його ідеалу. Зять ображається на Канаду, як малюк, якому пообіцяли цукерку, але не купили. У глибині душі сподівався, що його оцінять. Відразу видадуть дорогий костюм, бентлі, віллу з видом на океан і запропонують на вибір купу керівних посад?
Таким, як зять, точно, не треба в Канаду. Та й нікуди не треба. І мені теж. Батьки дружини мого двоюрідного брата ще за часів Радянського Союзу виїхали в Ізраїль, сім’я племінника моєї дружини – до США. Казали, що таким, як я, не потрібно їхати в чужі краї. То не моє. Мені краще жити в Україні. Не мучити себе по закордонах. Тоді, в молодості, заперечував. Не вірив хитрим родичам, але тепер переконався в цьому сам. Я тоді ще був здивований їх від’їздом і зауважував, що вони й так непогано влаштувалися в Севастополі та Харкові, мають квартири, авто, дачі, купу грошей, авторитет. Чи вони, бува, не з’їхали з глузду? Чи не роблять помилку з тією своєю імміграцією? Майбутні американці та ізраїльтяни з мене лише посміялися:
-Кому в Україні жити добре, то хочеться ще краще жити за кордоном та світи побачити. Вам, злидням, цього не зрозуміти.