Зять говорив, що коли повністю провалиться в Канаді, то побіжить в іншу країну чи й на інший континент. Тоді будемо чекати нових його пригод та згадуватимемо нинішні. Тяга зятя до постійних змін перетворюється на якийсь калейдоскоп нових пригод. Зять уже готовий стрибати з країни в країну, та хоч і їхати на інший континент, от, хоч і в Австралію. Австралія – та сама Канада, тільки тепліша, а проблеми там ті ж самі. Шило на мило? А де у світі життя блаженне, щасливе та легке? Та в усіх розвинених країнах важко і проблеми однакові: високі ціни, безліч іммігрантів, нестабільна економіка, високі податки. У Канаді важко, як і в байдуже якій іншій країні світу, якщо ви поїдете туди без грошей. А за які гроші зять буде їхати на край світу? Звісно, аби зять мав гроші, то влаштував би марафон по країнах! Дехто й не знає куди їхати з Канади, бо всі країни трясе: коли так не просто в Північній Америці, то що на вас чекає в країнах третього світу? Якщо шукаєте куди переїхати з Канади, то краще вже підбирайте якусь іншу планету, а не країну, бо нині у світі скрізь важко.
У Канаді переїзд з одного будинку в інший такої специфічної сім’ї, як наша, та облаштування на новому місці обходиться в кілька тисяч. Нам уже важко згадати всі роботи зятя. Чоловік моєї доньки, наче метелик, перелітає з квітки на квітку. Зять часто втрачає роботу через свою впертість і безкомпромісність. Наживає ворогів там, де можна мати союзників на все життя. Переконати його майже неможливо. Як і вдома, відстоює свою неправоту у дрібницях. Довкола зятя на роботі киплять пристрасті, виникають конфліктні ситуації і його виганяють через токсичність і заради спокою в колективі. Правдою і прямолінійністю руйнує відносини з роботодавцями вщент. На роботах та і вдома зятю доводиться обмежувати себе рамками, які розриває конфліктами.
Зятю потрібно постійно з кимось конфліктувати. Коли не наважується сваритися з роботодавцем, то конфліктує зі мною. Знайшов час для конфліктів. Та й невдячна це справа, конфліктувати. У Канаді конфліктувати шкідливо. Нині я стараюся якомога менше з ним розмовляти. Я не звик слідкувати за своєю мовою. Кажу те, що думаю. Зять аналізує кожне почуте слово та жест на предмет того чи не несе це загрози для його авторитету, чи не може якось зруйнувати той казковий образ «справжнього мужика», який навколо себе вибудовує. Через сказану зятю фразу я можу мати зайвий головний біль та зашкодити родині. Більша частина енергії зятя йде не на облаштування життя в Канаді, а на конфлікти. Навіщо зятю пиляти гілку, на якій сидиш? Я не лише про себе з дружиною, а й про Канаду.
У зятя неминучий конфлікт з тим, хто рівний йому по силі чи сильніший. Кілька років тому, коли зять завів бороду. Родич, у якого він брав уроки англійської, жартома сказав, що йому «борода не по чину». У зятя майже відсутнє почуття гумору і після таких слів змінив учителя англійської, образився на нього на все життя, і нині часто обурюється його словами.
Якось ще перед повномасштабним вторгненням моя багата родичка запросила мене, мою доньку та зятя разом відпочити на вихідні за її коштом у дачному готелі на березі Київського моря. Чудове місце! Мільйонерка їздила в готель кілька років, її тут усі знають і добре до неї відносяться, бо ніколи нікому не створювала проблем, не мала ніяких претензій, а лише добре дякувала гарними чайовими за гостинність та скромно відпочивала. Щоб догодити своїй постійній клієнтці, спритний таксист на мікроавтобусі скористався тим, що були відкриті ворота і заїхав прямо на територію готелю. Охоронець зробив таксисту зауваження і попросив виїхати з території на спеціальну автостоянку перед воротами, бо заїзд сторонніх автомобілів заборонено. І тут раптом зять як закричить на охоронця - пенсіонера:
-Ти тут більше не працюєш! Мені потрібне керівництво!
Спочатку охоронець дійсно подумав, що перед ним якийсь Великий чоловік з Києва і з переляку втратив мову, але, певне, розбирався в людях, швидко оговтався та почав настоювати на своєму. Потім ми всі по черзі підходили до охоронця і просили вибачення за поведінку зятя через його перевтому та проблеми на роботі. Я тоді вперше побачив зятя не таким, як навигадував собі про нього. Рідні заспокоїли мене і знайшли багато причин цьому нервовому зриву. Я все відразу викреслив з пам’яті, щоб не псувати собі створений мною образу мого улюбленого зятя. То був перший слабенький дзвіночок про те, що не такий уже зять і святий, а в Канаді той дзвіночок забив величезними дзвонами.