Представники місцевої влади коментувати тему виборів відмовилися, пославшись на закон.
«Все было решено до нас»
Як прихильники, так і опоненти Яроша говорили про ті самі факти — розходячись лише в оцінках. Бійці з автоматами і справді були присутні на агітаційних заходах Яроша, але тільки «для помпи», як сказав один із виборців.
Наприклад, для агітації за Яроша збирали залізничників. А залізниця — містоутворююча галузь у вузловому Синельниковому. Поїзд — навіть на гербі міста на центральній площі.
— И вот если мы не проголосуем за такого достойного кандидата — кто знает, будет ли развиваться отрасль, — іронізувала, переказуючи зустріч, Наталія Саратова, опонентка Яроша від КПУ
Для Яроша також збирали «вибрану» публіку — чиновників
і керівництво міських підприємств — у Будинку культури. Кандидат також зустрічався з колективом винзаводу «Золота Амфора», куди їздив, як стверджував один із працівників, разом із менеджером.
Окрім Синельникового в смт Васильківка та в Покровському районі виборці заявляли про випадки, що начальство підприємств — причому як державних, так і приватних — агітувало ходити на зустрічі з Ярошем.
— Все было решено до нас — варіацію цієї фрази я десять разів чув від різних людей.
— Ярош не сомневался, что победит. А местная власть перед ним стелилась, — стверджує Наталія Саратова, яка програла Ярошу.
Звичайно, це все робилося не методом «бійці з автоматом».
«Нас не поддерживают олигархи... Лёвочкин там...»
Артем Скоропадський, прес-секретар партії «Правий сектор», вважає перемогу Яроша передусім результатом того, що батальйон «Правий сектор» розташований тут-таки на території округу й люди в окрузі бачать, як «Правий сектор» воює.
— В отличие от псевдорадикалов, которые приезжают на фронт на полчаса, а потом рассказывают о своих псевдозаслугах, — натякнув Скоропадський на Олега Ляшка. — Люди видят, что мы реально воюем.
Скоропадський також заявив, знову з натяком на Ляшка, з яким веде війну також Ігор Коломойський:
— Нас, «Правый сектор», не поддерживают олигархи... Лёвочкин там...
Про олігархів не доведено, але люди Ігоря Коломойського як губернатора таки підтримували Дмитра Яроша. Так, під час концерту на День учителя за Яроша, за відсутності кандидата, вчительок агітував заступник губернатора Святослав Олійник. Для порівняння: в Києві педколективи збирав одіозний Віктор Пилипишин, але за нього на таких заходах не агітувало начальство міста.
Під час заходу, організованого для педагогів «педагогом Яро-шем» у Синельниковому, були заступник губернатора Олійник, мер Синельникового Дмитро Зражевський, а також голова райдержадміністрації.
Мабуть, саме підтримкою Олійника — заступника Коломой-ського — пояснюється і те, що «місцева влада стелилася під Яро-ша», як мені заявили раніше. Мабуть, цим пояснюється й агітація за Яроша в газеті комунальної власності «Синельниківські вісті». Три передовиці поспіль: «Дмитро Ярош — лідер нової доби», «Дмитро Ярош і Святослав Олійник привітали освітян», «Дмитро Ярош: ніколи нога окупанта не ступить на нашу землю».
«Вже й колош нема!»
Успіх Яроша визначається також відсутністю сильних конкурентів і зневірою значної частини виборців. Через раз, питаючи про політику, я чув відповіді на кшталт:
— Я на выборы не хожу во-об-ще! Разочаровалась.
Дядько, який читав стенд у Синельниковому, дружньо пояснив мені, де райдержадміністрація й мерія, однак варто було запитати про вибори, завівся:
— А мені ***! Воно тобі нада, ***! Жрать *** нема, а вони з політикою, *** в рот! — відвернувся і пішов геть.
До речі, таке враження, що чоловіки в цих краях — як україномовні, так і російськомовні — взагалі вживають незвично багато нецензурної лайки.
— Є кілька чинників перемоги Яроша, — вважає Алла Ме-гель, прес-секретар батальйону «Правий сектор». — Перший: особистість самого Яроша. Другий: близько фронт, і люди голосують за справжніх захисників.
Щодо другого чинника, то в мене склалося враження, що Ме-гель видає бажане за дійсне, бо «справжніми захисниками» вважають усе-таки збройні сили. У Покровському, біля якого базується батальйон, до «Правого сектора» ставляться неоднозначно. Порівняння навіть у тих, хто голосував за Яроша, виходить на користь збройних сил. Один військовий без погонів дуже образився, коли я запитав, чи він не з «Правого сектора»:
— Неужели я похож?
Однак претензії до «Правого сектора» в Покровському — побутові, а не політичні. Тут, на відміну від Синельникового чи Василь-ківки, знесли-таки Леніна, але я не помітив жалю за ним:
— Спиляли болгаркою. Одні колоші зостались.
— Та вже й колош нема!
— А сам Лєнін в тєплосєті лежить, я попри нього на роботу їжджу.
— Я щітаю, невелика потєря!
— Га-га-га!
