— Це що за херня? Ще трохи, і буде соціальний вибух! — кричить чоловік років 35 на алеї Небесної сотні.
Навколо молодого чоловіка збирається більший натовп, аніж навколо Юлії Тимошенко, яка поруч іде в кільці охорони й сумно зупиняється біля кожного портрета загиблого. Тимошенко та Вла-сенка знімає купка журналістів, а біля обуреного чоловіка збираються люди, які починають підтакувати.
Чим саме він обурюється, ніхто не цікавиться. Кожен додає своє:
— Ну добре, пішли по ускореній програмі, вибрали в першому турі... Нам обіцяли кінець війни.
— Чому ми маємо терпіти?
— Бо ми жлобйо!
— У нас народу немає.
Дивно чути таке від людей, які прийшли на річницю Майдану.
— Знайдеться знову такий, як я! — кричить молодий чоловік, який зібрав натовп. — Як вийшов Володя Парасюк, коли вони підписали з зеком договір!
До нього підходять спершу боєць Нацгвардії, а потім вусатий у цивільному, який пробує відвести його в бік. І хоча скоріше молодий чоловік поводився як провокатор, натовп тут-таки накидається на вусатого:
— Може, ти на Путіна працюєш?
— Скільки тобі Порошенко заплатив?
— Чому, як тільки я ріжу правду-матку, мені затикають рота!
Вусатий у цивільному — судячи з поведінки, рангом не нижче полковника — таки відводить молодого й професійно розсіює натовп. Але люди ще довго продовжують говорити про «нажиті маєтки», про «проклятий шоколад» і «всіх цих порошенків, яце-нюків і турчинових». Або всі тридцять-сорок чоловіків і жінок, переважно старшого віку, були провокаторами, або ця група щось свідчить про настрої людей. Зачинщик, до якого я підходжу, представляється Сергієм і каже:
— Я вам кажу! Буде соціальний бум! — Він вживає слово «бум», імовірно, замість «бунт».
Виглядає так, що «нова влада»-2014 розчаровує людей із більшою швидкістю, ніж свого часу «нова влада»-2005. Критика нової влади звучатиме весь день. Причому критика ця дуже непослідовна й нелогічна — ймовірно, вона є вираженням загального поганого настрою.
Повз нас ідуть покладати квіти на Інститутській іще декілька делегацій. Саме місце покладання квітів охороняють люди у військовому без розпізнавальних знаків.
— Ми добровольчий батальйон, — відповідає на моє запитання один із них.
— Який?
— Це не має значення.
Сто п'ятнадцять шевронів
Людей в уніформах на Майдані весь день, до початку вечірнього мітингу, було добра половина. Цікаво було підходити ближче й дивитися на різноманітні шеврони та нашивки, на сто різних варіацій на тему тризуба. Найпопулярніша, звісно, нашивка — «Укроп», але це на одному рукаві. На іншому — велике розмаїття. Окрім більш відомих типу «Київ-1», «Айдар» чи «Добровольчий український корпус», є ще різні козаки, різна самооборона, всілякі громадські варти і так далі.
Четверта козацька сотня зібралась у «козацьке коло» навколо фонтану на Майдані. Сотник Микола Бондар — той, що стояв до останку, коли Майдан уже після виборів збиралися розганяти, — із гнівом критикує таких людей, як «Парубій і ряд виродків, які прорвались у систему і просякли цією системою». За ним виступають по колу ще кілька козаків. Часто звучать вирази «виродки», «нахабні тварюки».
Тим часом на Михайлівській площі Андрій Парубій збирає Самооборону Майдану з різних областей. Там мені навіть почало здаватися, що я без шеврона надто виділяюсь із натовпу й можу викликати підозру. Аж почав жалкувати, що не зробив шеврона «Батальйон спецпризначення “Інсайдер”», коли побачив значно винахідливішого хлопця. У нього на рукаві був шеврон у вигляді мультяшного зайчика.
Будь проклят шоколад!
— Да будь він проклят, той шоколад! — кричить якийсь козак своєму співрозмовникові.
— Олігарх олігарха послав, — обговорюють якісь бабусі на краю натовпу, як Кучма їздив на переговори з сепаратистами.
Андрій Парубій, координатор Самооборони, виступає з опозиційною риторикою й заявляє, зокрема, що «ми будемо вимагати розслідування вбивств на Майдані». При цьому Парубія охороняють люди з шевронами МВС, а в натовпі ширяться чутки, що «Аваков сам нищить докази, щоб своїх підлеглих прикрити».
Коли колона Самооборони проходить Майдан, боєць Нацгвар-дії, котрий щойно повернувся з Дебальцевого на ротацію, каже:
— Столько людей в военных формах. Почему они здесь, а не там?
Атмосфери єдності чи тим паче свята вранці та вдень не відчувається. Тут не всі — учасники чи співчуваючі. Якийсь чоловік, проходячи повз козаків, із відвертим сарказмом сичить: «С-с-сла-ва Украине!», але козаки зайняті своїм й на автоматі відповідають «Героям слава!»
А вже на тролейбусній зупинці біля «Мак-Дональдса» на вигук самооборонівця «Слава нації!» ніхто з натовпу не відповідає.
Колона Самооборони проходить Володимирською і потім Хрещатиком наче сама по собі, окремо від решти людей. Вигуки — ті, що й минулого року, тільки «Зека геть!» замінило кількатисячне «Путін — х**ло».
Без «лідерів»
Удень важко відчути й себе частиною цих людей, а не відчуженим спостерігачем.
