— Так, їм потрібен був хтось, на кому б вони вправлялися в поцілунках. — Емі розгнівано форкнула. — Ейден, певно, вміє особливо добре цілуватися. Ґретхен каже, що це через… що це через те, що він нічого не чує, тому особливо чутливий і чудово підходить як об’єкт для вправлянь. Я дала їй за це ляпаса. Раз. Ну добре, двічі. По правій щоці й по лівій. Так сильно, що мені аж самій заболіло.
— І добре зробила, — вихопилося в мене.
Емі криво посміхнулася:
— Я отримала три тижні домашнього арешту, і мені було заборонено дивитися улюблений серіал.
— Це було того варте, — мовила я.
— Мені теж так здається.
Емі вдячно подивилася на мене. Тоді знову зітхнула:
— Тому я не розумію, чому Ейден так дивно поводиться. Він же знає, що я б ніколи… а навіть якщо б і… мову жестів можна ж вчити просто так, не обов’язково бути в когось закоханим… Маю на увазі, я ж залишилася тією, що й була.
Нарешті пазли потроху почали складатися в картинку.
— У моєї подруги Делії теж був колись хороший друг, Пауль, — почала я. — Він жив по сусідству і ще маленьким хлопчиком змайстрував канатку від своєї кімнати до кімнати Делії, по якій могли їздити іграшкові лего-чоловічки. Так вони обмінювалися повідомленнями. їхні сім’ї їздили разом відпочивати, вони чудово розумілися і всім ділились одне з одним. Поки одного дня Пауль не почав дивно поводитися. Він майже не розмовляв із Делією, а коли вона наближалася до нього на шкільному подвір’ї, то просто обертався від неї геть.
Емі дивилася на мене широкими від подиву очима.
— І чому він це робив?
— Делія теж у нього про це питала, хоч їй то було не так легко зробити, бо він весь час від неї тікав. Але потім він нарешті признався, що закохався в неї.
— Оу, — сказала Емі. — А що сталося далі?
Правда була в тому, що Делії було приємно це почути. Та, попри все, вона не була закохана в Пауля, їхня дружба цього не пережила. Пауль уже рік як не говорив із Делією. До сьогодні ми називали його між собою не інакше, як «Ображений Пауль». Я вирішила не розповідати Емі всіх цих сумних фактів.
— Що я хотіла цим сказати, Емі: можна багато років бути з кимось знайомим, а потім раптом зрозуміти, що той хтось уже зовсім не дитина й хоче чогось більшого… Можливо, Ейден відчуває те саме, що Пауль тоді.
Емі задумано жувала нижню губу.
— А якщо ні? А якщо він зараз думає, що це я в нього закохана, і це йому неприємно?
— А ти закохана в нього? — запитала я й відразу ж прикусила язика. Мабуть, не варто було питати так прямо.
Та Емі наче не звернула уваги.
— Можливо, — сказала вона, вагаючись. — Закоханість — це коли серце б’ється швидше і ноги стають ніби ватяні від одного тільки погляду?
Не те щоб я була колись закохана, та після стількох прочитаних книг і переглянутих фільмів я впевнено могла сказати «так». Тобто я б відповіла саме так, якби тієї миті з-за рогу не з’явився пан Гефельфінґер. Емі тут же впустила рушника, що саме складала, і втекла в напрямку басейну.
— Я не зрозумів жодного слова, але мені здається, що пані Смірновій сподобалося, — захоплено зашепотів пан Гефельфінґер.
— Вона вже пішла? — прошепотіла я йому.
— Ні. Вона ще хоче тут усе роздивитися.
Він знову заламав руки.
— Тут я їй, на жаль, не міг ніяк перешкодити. У мене зараз іще один сеанс масажу, тому прослідкуй, будь ласка, щоб діти добре поводилися, поки пані Смірнова тут. І ще зроби щось із цією старшою дамою, що витріщається на бідну пані Смірнову, як на священну корову.
— Вона так поводиться, бо вважає, що пані Смірнову насправді звати пані Єгорова, — сказала я.
— Як російського олігарха?
Ну звісно, знову це ім’я знали всі, окрім мене.
— А хіба олігарх буває не російський? — запитала я. — Це ж як пліснява, яка буває тільки біла, хіба ні?
Але пан Гефельфінґер уже поквапився геть, на свій наступний сеанс.
Я знайшла пані Смірнову, чи як її там насправді звати, в басейні. Слідом за нею туди поспішила й пані Людвіг. Вона не випускала несподівану зіркову гостю з поля зору ні на мить! А пані Смірнова, у свою чергу, не спускала погляду з Трістана, який саме витерся і накинув на себе халат. Ця сцена чимось нагадувала мені рекламу кока-коли, не вистачало тільки музики та сповільненої зйомки. Усі, включно зі мною, витріщалися, поки він не загорнув свій ідеальний торс у махровий рушник. Гретхен навіть облизала губи.
Лише пані Людвіг цікавила більше пані Смірнова. Вона збуджено подріботіла до мене.
— Це точно вона, — прошепотіла пані Людвіг, мабуть, дещо заголосно.
Пані Смірнова, вона ж Єгорова, роздратовано подивилася на пані Людвіг, а потім удавано прихильно їй усміхнулася. Пані Людвіг аж засяяла.
Трістан попрямував до виходу. Дві старші Барнбрук, звісно, теж уже не мали причин залишатися в басейні.
Ґрейсі й Медісон пішли слідом за ними. Імовірна дружина олігарха також покинула відпочинковий комплекс, записавшись на тиждень наперед на п’ять наступних масажних сеансів і догляд за обличчям. Тільки Емі залишилася, щоб, як я припустила, продовжити нашу розмову. Та до цього не дійшло, бо пані Людвіг дорогою до сауни виявила, що загубила свій перстень. Щасливого сяяння на її обличчі як і не було.