Подальше мало сенс лише для чорних: вирішувалося питання, чия воля – первинна, хто готовий доставити супернику більше проблем і піти до кінця. Власне кажучи, більшість чорних цікавиться лише цим, а не всякими дурницями типу закону чи обов’язку. Старшина побачив у відділку білого і вирішив, що може забити і втекти, не турбуючись про наслідки. Але тепер Михандрів був МОЇМ містом, а за своє чорний всякого порве на шматки і розвісить ті шматки сушитися. Горчак неспокійно йорзав, та я був впевнений, що зможу пробудити Джерело швидше, ніж він! І не кажіть мені про самовпевненість! Цей козел нічого страшнішого Проплішини не бачив, а я трьох ґоулів завалив, це – круто! Ще і зомбі на них нацькую. Живими в землю закопаю, хто приїде слідом, буде вже одинадцять трупів шукати.
І Клеймор піддався. Сперечатися за право власності він не хотів (багато мороки), але і відступати на очах у підлеглих йому було не з руки – це погано відбивається на дисципліні. Все вказувало на те, що старшина шукає вихід з конфлікту – поза, мова тіла – одне плече трохи вперед, ніби приймає удар, очей не відводить, але дивиться скоса і голову тримає низько. Ну і пес з ним! Я прикрив повіки, обриваючи протистояння, чим Клеймор негайно скористався:
- Е-е, малий, не кип’ятись! Негідника ми знайдемо, околиці зачистимо, а далі – як начальство накаже. Ми – люди служиві.
Я кивнув, приймаючи нові умови. Старшина категорично правий – ніякої причини іти проти наказу у них нема. Значить, будемо працювати далі, у мене маса цікавих ідей на цей предмет.
«Чистильники» вервечкою потягнулися у бік виходу, сторожко поглядаючи на мене. Я знову ткнув Кларенса пальцем. Тільки би він зараз не почав вибачатися! Всю диспозицію зруйнує – поки вони відчувають себе на чужій території, у них не з’явиться спокуси халтурити.
- Цить, сядь на місце, - прошепотів я лейтенанту, як тільки за Риспином закрилися двері.
Ми посиділи пару хвилин, поки я гадав, чи наважиться Горчак підслуховувати. Визирнути, чи що? Мій досвід спілкування з подібними до мене ще ні разу не доходив до цеї стадії (конфлікт з Саталом я просто злив).
Першим не витримав лейтенант:
- Це просто ганьба! Я такий обурений!
- Що? - не зрозумів я.
- Ось це все!
- Хотіли, щоб ти написав відмову від претензій? - здогадався я.
- Саме так!
Приїжджі образили бідного Кларенса в його кращих почуттях.
- Слухай, Руді, а у тебе взагалі знайомі серед чорних хоч колись були? - Він невизначено повів рукою. - Зрозуміло. Запам’ятай а краще, запиши: найперше, що робить чорний маг, котрому доручили якусь роботу – намагається її позбутися. Залякувати або звертатися до його почуття обов’язку сенсу нема, а от пояснити можливі наслідки – необхідно, при цьому, фокусуючись саме на особистій відповідальності.
Лейтенант невпевнено насупився. Наївне дитя!
- Ти на мене не дивися, я серед білих виріс, Вважай, каліка. Справжній чорний повинен поводитися саме так, як ці. Сам суди: навіщо їм вирішувати проблеми, створені не ними?
- Але... Що ж тепер робити?
- Те, що ми і планували, тільки тепер ти знаєш, чому. Наша ціль, як і раніше, - ваш головний координатор, так що шукай вихід на журналістів, он, директрису інтернатську потруси – вона на вигляд баба непроста. А на цих чуваків забий – поки вони знатимуть, що за ними слідкують, робитимуть все в кращому виді. І навіть не подумай з ними загравати – тут же сядуть на шию.
Бідний Кларенс розгублено кліпав, намагаючись вивернути мозок так, щоби зрозуміти мою логіку. Думаю, білому це просто недоступно, хоча... Емпати якось з цим дають собі ради.
- Вмерти і не жити, - нарешті, підсумував він. Я ж на курсах вчився, навіть практикум якийсь у нас був. Нічого спільного з реальністю.
- Теорія без практики мертва! Працюй, давай.
Смугаста поліцейська стрічка вихоплювала з одноманітного ландшафту великий прямокутник, трава всередині була чи то коротко викошена, чи то просто вигоріла під корінь, хто тепер скаже? В густих чагарях пробили широкий зручний прохід. Троє бойових магів займалися кожен своєю справою.
Риспин шарудів пензликом на місці таємного поховання, ексгумований труп було ретельно вивчено, описано, і загорнуто в пакувальний папір (по частинах). Досвідчений криміналіст умів змусити небіжчика говорити навіть не вдаючись до некромантії. А той факт, що він працював не в поліції, а в «нагляді» був прямою заслугою координатора Акселя – магові просто запропонували подвійну зарплатню.
Старшина Клеймор зосереджено вимальовував на папері детальний план місця злочину, в процесі готуючи нариси майбутнього звіту – усі знахідки підлеглих стікалися до нього.
- Правий був цей жевжик, птаха зальотна, - з чагарників вибрався Горчак в робочому комбінезоні і окулярах, лінзи яких робили його лице схожим на акваріум. (Чи варто казати, що носити окуляри чорний не любив?)
- Що, Шереха хтось викликав?
Горчак скривився – ім’я єдиного нежитя, який хоч якось підкорявся викликам заклинателів, вважалося у бойових магів поганим тоном.
- Щит, модифікований під смертельні чари, причому, виключно під біле Джерело.
