Клеймора пересмикнуло. Цікава картина! Якщо чорне Джерело ще могло якийсь час існувати поза організмом, то біле закріпити на насос-знак нереально. Були часи, коли інквізитором вдавалося викликати спонтанні прояви білої магії, але наслідки при цьому були такі...
- Не схоже, щоби тут намагалися заклясти одержимого.
- Зовсім не схоже, - погодився Горчак. - Жертва прийшла сюди за своїм вбивцею без опору, добровільно викликала Джерело в ході ритуалу, а потім була вбита. Це вимагає або крайнього ступеню самопожертви, або – крайнього ступеню довіри до вбивці.
- Враховуючи вік жертви, - старшина кивнув на старанно запаковані рештки, - перше другого не заперечує.
- З чого висновок: нашим клієнтом буде ДУЖЕ поважний чоловік. До такого без ордера не підступишся.
Клеймор намощився:
- Погано! Все більше нагадує Чудесників. Я-то думав, у нас їх і бути не може - скільки років минуло, та і Аксель білу громаду шерстить регулярно.
- Це місце недобре тхнуло ще минулого року, але емпати вирішили, що стався колективний резонанс. Ну і влетить же тепер цим мудрагелям!
Чорні обмінялися злорадними посмішками.
- Що, закінчуємо? - відірвався від розкопу Риспин.
- А в тебе як? - старшина подивився на годинник.
Криміналіст знизав плечима:
- Нічого. Мерзотник працював виключно акуратно. Кості не пошкоджено, очевидно, смерть настала від проколів у м’яких тканинах, чим і як – тепер не скажеш – він використоваував закляття, які прискорюють тлін. Якщо перша жертва померла десять років тому, знайти рештки буде дуже нелегко. Відбиток аури ідентифікації не піддається.
- У мене краще! Похвалився Горчак. Фрагменти, за якими можна пробувати ідентифікувати особу, є, хоч і без загальної картини.
- От курва, - висловився старшина. Значить, магією зловмисника не знайти, лише старими добрими поліцейськими методами. - Упізнати хоч жертву вийде?
- Так.
- Портрет склади, покажемо в інтернаті, раз молодий, мусить бути з їхніх. На сьогодні закінчуємо, шукати решту почнемо завтра. Хтось уміє сидіти в сідлі? - для міських чорних сама ідея залазити на коня виглядала протиприродньою. - Зрозуміло, - зітхнув старшина, - значить пішки.
Риспин пробурмотів під ніс якусь лайку, яка на диво добре пасувала як рима до слова «Тангор». Старшина і сам ледве стримувала прокляття на язику. Ні, умом, він, звичайно, розумів важливість того щоб впіймати вбивцю, серйозність їх місії, але в душі... Всім серцем Клеймор бажав цьому малолітньому трутневі здохнути в муках і покритися лишаєм. Це ж треба було умудритися знайти таку мерзотно роботу для трьох поважних чарівників! В успішності розслідування старшина сумнівів не мав – від них же жоден зловмисник не тікав, але від думки про те, скільки часу займуть пошуки, хотілося негайно напитися.
Глава 34
Дзвінок з інтернату застав мене, коли я лежав під машиною (нарешті, я добрався до цього скрипучого агрегату). Звичайно, Альфред далеко не одразу підпустив мене до казенної техніки, цьому рівню довіри передувала глибокодумна розмова про переваги переднього приводу, якість місцевого спирту і перспективи олійних двигунів. Насправді, професійним алхіміком він не був, і проти мого нав’язливої харизми встояти не міг. До регулювання карбюратора я приступив з таким відчуттям, з яким деякі починають молитися, далі справи пішли бадьоріше і в мене накрила благодать. Конструкція механічних агрегатів, зрозуміла і функціональна, настільки контрастувала із заплутаністю людського буття, що мені на очах виступили сльози. Я священнодіяв над приводом гальм (в гористій місцевості – критично важлива річ), коли мене перебили.
Прийшов Кларенс:
- Дзвонила місіс Гемуль, - відрапортував лейтенант, - і дуже просила вас прийти в інтернат. Їй здалося, що сьогодні зранку в школі хтось ворожив, і чомусь це її сильно непокоїть.
Я мало гайковим ключем в нього не жбурнув. У мене може бути особисте життя чи ні?!! Хто у нас в цьому місті поліцейський? Хто начальник НЗАМПІС? В місті пасеться цілий підрозділ бойових магів, а на допомогу кличуть бідного студента у відрядженні, у якого замість печаті чарівника – номерний жетон. Совість є чи ні?
Але в інтернаті Лючик.
Я зітхнув і пішов відмивати руки від шміру. Піду скажу директрисі усе, що про неї думаю. Вона таких слів не знає, які я їй скажу! Вчора дзвонив, так вона мене вмовляла ще не приходити, натякала, що не хоче провокувати Фокса, а сьогодні з її приятелем, значить, все добре. Якраз, коли я зайнявся ділом, він раптом дозрів! Ненавиджу!!!
