Ми закінчили вивчати класичний атакуючий комплекс, - продовжив розвивати думку старший координатор, – але це не означає, що твій суперник буде діяти за підручником. На наступному занятті ми детально розглянемо, які нюанси додає в захист і атаку використання амулетів.
Я приречено зітхнув:
- Вчителю, скажіть, ми збираємся воювати з Каштадаром?
Сатал задоволено засміявся.
- Дитя, - він безсумнівно був у хорошому настрої, – ти думаєш зовсім не про те. Якщо у Інгерніки з’явиться зовнішній ворог, всі ці премудрості тобі не знадобляться – на війні переможця визначає тупа сила. В мирний час, будучи співробітником НЗАМПІС, ти в будь-який момент можеш зіткнутися з віроломним нападом якоїсь асоціальної особи. Я не маю на увазі чокнутих білих придурків. Ти думаєш, чому «наглядові» ніхто не наважується заперечувати? Репутація! А репутацію треба підтримувати.
- Ви натякаєте на дуель?
Облудний інструктор гидко заржав. Сатал покосився на нього і, засуджуючи, похитав головою.
- Дуеллю це назвуть, якщо ти переможеш. В реальності все стається несподівано, непередбачувано і без особливих причин, тому що, нападаючи, чорні не вагаються. Психів багато, і кожного з них хтось повинен приборкати. Думаєш, всі так спокійно ставляться до Кайданів Вибавлення? Ніфіга! Більшість буянить, хоча точно знає, що дістане по шиї.
Нова перспектива радості мені не принесла:
- Мені що, доведеться виїжджати на затримання? - Все життя мріяв возитися з буйними чаклунами.
- Хтозна? Я вперше попав під роздачу стажером, зайшов, розумієш, в кімнату варти чаю попити, - він знову запосміхався, схоже, його такі спогади веселили. - А там місцеві слідчі контрабандиста затримали – хлюпик, самоучка, а як пішов косити, ледве заламали. Хоча, дуеллю буде рахуватися лише єдиноборство і лише з ліцензованим магом. До речі, переможцеві дістається печать переможеного!
Типу, сувенірчик на могилку. В чому парадокс: мені двадцять років твердили, що битися недобре – прийде «нагляд» і а-та-та, тепер пішла протилежна пісня – я і є «нагляд» і це саме «а-та-та» доведеться роздавати мені. Ні, я не боюся, але як же це примітивно! Де в цьому торжество духа, інтелект, моральна вищість, в кінці кінців? Плетінням по морді і амулет в сраку – бойова магія, їдрить її вош!
Сатал помітив у мені вагання і прищурився:
- Чи будеш щоразу чекати, коли прийде дядечко-чистильник і все зробить за тебе?
Я почитав головою. Ні-ні! Якщо я надаю перевагу тому, щоб давити народ інтелектом, то ще не означає, що парочка силових прийомів мені зашкодить. Он, на єдиноборства я ж ходжу, хоча здавалося би, навіщо це магу. Як би пояснити йому причину моїх сумнівів так, щоби він зрозумів?
- Сер, а ви впевнені, що мені вдасться знайти достойного опонента?
Ось саме так! Найобразливішим буде освоїти всю цю хрінь і виявити, що застосувати її просто нема де.
Старший координатор важко зітхнув.
- Хлопче, повір моєму досвіду, опоненти у тебе будуть. Завжди знайдеться баран, який захоче перевірити міцність брами власним лобом. Фатуне, в тебе уже скільки?
- Три, - посміхнувся вічний капрал.
Гм. Три дуелі – це було, якщо по хорошому, небагато, враховуючи його гидкий характер.
- А у мене вже п’ять! - гордо оголосив Сатал. - І, як ти розумієш, у тебе без цього теж не обійдеться. Буде образливо, якщо держава вкладе у твою освіту стільки засобів, а потім якийсь шмаркатий недоучка пристукне тебе за твій гонор.
Прекрасно, виходить, я тут виламуюся для того, щоби зекономити гроші урядові! Цікаво, а мені з цього хоч якийсь відсоток не належить? В цілому в корисності своєї науки Сатал мене не переконав, тому що єдиним магом, проти якого мені хотілося її повернути, був він сам. Від знайомства з отруйним аерозолем улюбленого вчителя рятувало лише те, що ефект від суботніх занять з некромантом не встигав вивітритися до неділі. Зате весь понеділок я гірко жалкував за втраченою можливістю.
В кінці кінців, мені спало на думку поцікавитися у Чарака, чи нормально те, що зараз стається. За чотириста років практики він просто зобов’язаний був хоч раз зіткнутися з чимось подібним!. Так, так, саме – чотириста років, абсолютний рекорд. Маги живуть довго, а некроманти – ще довше. Чарак особисто пам’ятав не тільки інквізицію, а і часи короля Ґірейна (хоча, що може запам’ятати п’ятирічний малюк?), природньо, така життєва перспектива виробляла в нього особливий погляд на речі і бажання поділитися цим поглядом з учнем. Так я, нарешті, задовільнив давню цікавість – визнав, чому святого чорного мага Роланда обізвали Світлим.
- Це був компроміс, - хитро посміхнувся Чарак, - тому що тим, хто називав його білим, він бив морду.
Залишилося зовсім трошки – зуміти повернути розмову в потрібний бік. Задача непроста, тому що від спілкування зі старим некромантом я просто млів (розумом розумів, що він просто мені мізки полоче і користується слабостями чорної натури, але зробити з собою нічого не міг). Для надійності (щоби не забути про тему розмови) довелося написати собі спеціальну записочку, побачивши яку, некромант щиро розвеселився.
