- Колишнім своїм учням я би в цьому місці розказав казку, - усміхнувся Чарак, але ти же майже дипломований маг? Спробуй розвинути теорію сам.
Упс. А я так сподівався, що мені розжують і покладуть в дзьобик!
- Ну, - мозок відчутно заскрипів, - в основі лежать плетіння. Відповідно, значить, динамічні прокляття....
Відповідні розділи магії ми вивчали тільки на останньому курсі і досить обмежено: для їх засвоєння необхідно було мати певний талант, а результати... скажемо так, результати передбачати вдавалося далеко не завжди. Навіщо Університетові зайві втрати, та ще й на останньому курсі? В результаті, те, чим ми з Чараком займалися, апріорі було чимось вельми ризикованим. Небезпеки професії чорним магам викладають, напевне, в більших подробицях, ніж секрети майстерності, тому пам’ять послужливо видала мені потрібний матеріал.
- В основі динамічного прокляття лежить тотожність, - з готовністю випалив я, - між думкою і потоком Сили. Зв’язок, який виникає, діє в обидва боки і, якщо виникає відкат, імпульс Джерела вдаряє безпосередньо по заклинателеві.
Саме тому динамічних проклять намагаються уникати всюди, де без них можна обійтися – боязно працювати без страховки (загальновідомий факт, що бойовий маг, частенько, вбиває себе сам). Якщо згадати, як нагріваюся після ворожіння Знаки, можна уявити, на що перетворюється мозок про невдалому збігу обставин, а ми тут з цею штукою в «колиску для кішки» бавилися... Але це у випадку помилки, а чим грозить мені вдало виконане заклинання, я, признатися, не замислювався.
- Ти сам сказав потрібні слова, - кивнув Чарак, - тотожність. Ти подумав – чого чому? Ставати подібним на іншу істоту, майже таку саму, як ти сам, – таке не може пройти без сліду. Спочатку некромант відтворює того, кого збирається підняти, всередині в собі, і частина його власної сутності, віддана під чари, ніколи вже не буде такою, як перед тим. Додай до цього той факт, що наше ворожіння унікальне, а значить – завчити заклинання неможливо, лише вловити загальний принцип.
Чарак поспостерігав, як міняється вираз мого лиця, і задоволено кивнув:
- Основні професійні ризики некроманта – безумство і вселення сторонньої сутності; забезпечити себе від цього принципово неможливо. Смерть серед усіх загроз стоїть на останньому місці. Те, що з тобою відбувається – побічний ефект сприйняття чужого «я».
А як гарно все починалося! Ясно ж було, що десь закопана якась каверза.
- А це не шкідливо?
- На даному рівні – ні. Ефект зберігається два-три дні, не довше. Серйозний ризик виникає лише коли об’єднують плетіння, що відповідають за різні аспекти сутності, а цим ми, як ти можеш бачити, не займаємося.
Точно, Чарак категорично припиняв мої спроби відправити зомбі збирати дрова для ватри. Значить, керувався він про цьому ні разу не етикою.
- Страшно?
Дурне питання! Чорні нічого не бояться, але от сумніви в правильності вибраної путі у мене з’явилися.
Чарак посміхнувся блаженною і трохи божевільною посмішкою.
- Усі занепокоєні тим, що вони можуть втратити, ніхто не думає про те, що можна натомість отримати! Особисто я не вірю, що можна розгубити себе шматок за шматком. Якщо цілісність не втрачено, особа рано чи пізно відновить себе, можливо – в більш досконалому і закінченому виді. Але є щось, що отримати іншим шляхом неможливо...
- Зомбі? - ризикнув угадати я.
- Це вторинне, - відмахнувся некромант. - На тотожності вибудовується будь-яке розуміння. Всі люди намагаються зрозуміти інших людей, ототожнюючи себе з ними, вловлюючи суть за жестами, поглядами, інтонаціями. Але при цьому кожна людина, від народження до смерті, перебуває в цілковитій самотності всередині свого власного світу, куди інші можуть проникнути лише у вигляді блідих тіней. Некромант же здатний вийти за межі непроникної оболонки власного тіла.
- Чорний емпат? - я добре пам’ятав уроки Шереха, і така доля мені не видавалася надто привабливою.
Але Чарак лише похитав головою.
- Можливість прожити два, три, чотири життя. Усвідомити те, до чого ти ніколи не дійшов би самостійно: відчуття, образи, ідеї. Здобути таланти, яких не мав від народження. Ти знаєш, - щоки некроманта збентежено порожевіли. Чи мене вже глюки пішли? - Це п’янкіше за будь-яке вино. Саме тому для одної людини неможливо підняти зомбі в повній пам’яті і свідомості. Увібравши в себе людину всю цілком, ти, скорше за все, перестанеш існувати сам.
Чарак замовк – чи то змучився говорити, чи давав мені можливість обдумати почуте. Дивацтва останнього часу почали набувати трохи загрозливого смислу. Ось так збожеволієш, ніхто і не помітить. Ні, помітить – он, Шерех тягне руку, типу, «не бійся, я з тобою».
- Не турбуйся, - вирішив підбадьорити мене вчитель, - є якась межа складності, в межах якої піднятими можна керувати лише за рахунок внутрішніх резервів. Для всього, що більше, існує Магічний Круг – дванадцять адептів, які діють разом, здатні відтворити повну репліку небіжчика. Напевне, некромантія – єдина чорна дисципліна, яка безумовно вимагає колективної роботи.
Мене вразила несподівана здогадка:
- Значить, їм не вистачає...
