Стільці, які загороджували оперативний простір, уже розліталися в різні боки. Емпат самовіддано намагався влізти між нами, але його відтягнули в задні ряди, щоб не псував розваги. По-хорошому, від кидання прокляттями мене утримував саме він – хто знає, як моя магія вплине на білого (Чудесник-то в Хо-Каргу і справді збожеволів). Але багатий життєвий досвід навчив мене мати при собі альтернативу... Уважно слідкуючи за руками чистильника (жести – перша ознака роботи з Джерелом), я витягнув з кишені паперовий згорточок і метнув його в суперника. Той відбив снаряд щитом, тонка оболонка луснула, і мага густо обсипало яскраво-зеленим порошком. Забіяка пчихнув раз, ще раз. Дихай, дихай, мій хороший, це саме те, чого від тебе хочуть!
- Що стається? - захвилювався начальник, але чистильники не мають рефлексів армійських спеців, групової атаки можна було не боятися.
- Це – блокатор в порошкоподібній формі, - зловтішно посміхнувся я (саме так і повинен поводитися справжній бойовий маг!).
Присутні одночасно відсахнулися від постраждалого. Мій суперник сполохано стрепенувся, спробував щось таке начарувати... По нулях. Я почав розминати кисті рук.
- Ну що, мужик, за базар відповідати будемо?
Ніщо не вибиває чорного з рівноваги так, як раптова втрата Джерела (по собі знаю); половина азарту одразу випаровується і ситуація вже не видається такою очевидною.
- А я шо? Я нічо, - одразу стушувався кастрований чарівник.
- Це назавжди? - з хворобливою цікавістю запитали з масовки.
- Ні, але на тиждень – точно.
- Гей! - стрепенувся начальник. - Ти що ж це твориш?! У мене співробітників і так впритиск, працювати нема кому!
Схаменувся, називається. Ну що ж, там, де не спрацювала добра воля, спрацює моральний терор.
- У мене теж робота, важлива, термінова і секретна. Ви мені сприяти повинні! Дайте мені провідника в Ґілад, і я поїду.
І можете тут хоч голяком витанцьовувати.
Напружені погляди схрестилися на чистильнику-невдасі.
- Соркар! А ти ж, здається, якраз їздив на узбережжя? - поцікавився арангенський шеф, і голос у нього був лагідний-лагідний.
Все правильно: маг, який потерпів поразку в поєдинку, для чистильників – людина опущена, а, враховуючи специфічну травму, згадувати цю пригоду Соркарові будуть довго і з задоволенням. Те, що ми не кидалися одне в одного прокляттями, принципового значення не мало.
Бідолаха усвідомив свої вигоди і приречено кивнув.
- А як же Гатай?
Я відмахнувся (цей рух примусив чорних позадкувати ще далі).
- З цим у мене проблем не буде!
- Ти знаєш, що сталося? - прищурився шеф.
- Ні, але здогадуюся. В Хо-Каргу Чудесники переворот готували, ви думали, до вас не докотиться? Там на дорозі сліди якоїсь білої ворожби. Я так думаю, що хтось мимо проїжджав, а ваш хлопець напоровся.
На фізіономіях чистильників з’явився розгублений вираз – хай поганеньке, але пояснення було краще, ніж ніякого, не подобалося їм лише те, що запропонував його чужий.
- Та що вам! Проти бойового мага вони всі – щенята. Головне – бути обережнішими з чужими, особливо – з білими, а ще – слідкувати за їжею, - я тицьнув пальцем в розсипаний порошок, - тому що вони цим ділом теж володіють.
- Соркаре, поступаєш в розпорядження пана Тангора, - ніби нічого не трапилося, продовжив арангенський шеф, - збирай речі, завтра зранку поїдете. І щоб раніше, ніж за тиждень, не повертався.
«Чистильники» швидко, але без втрати гідності, розбіглися, через хвилину в кімнаті залишився лише містер Паульс. Емпат виглядав скуйовдженим і жалюгідним, як пожований кішкою горобець. От кому було, справді, непереливки!
- Вибачте, - спробував посміхнутися він, - я погано контролюю ситуацію.
- Забийте! Ці – в будь якій сраці виживуть, дідька лисого з ними щось станеться. На мій погляд, ваша допомога більше потрібна місцевим жителям.
Хоча би тому, що я ще жодного не бачив зблизька – вони розбігалися, як лише з’являлися чорні маги, і розбігалися на диво швидко, а це вже багато про що свідчило.
- Вперше чорний вчить мене моєї роботи, - у виконанні білого ці слова служили похвалою, а не наїздом.
- Не просто чорний, а спеціаліст з ретроспективної анімації, - поправив його я.
Глава 50
Паровоз міг дозволити собі насміхатися з любові начальства до нарад, тому що жодного разу в них не брав участі, і не уявляв, як складно організувати щось подібне. Повний міністерський Круг збирав п’ятдесят вісім учасників, семеро з яких були чорними, вісімнадцять – білими, а ще тридцять три бажали бути захищеними при прийнятті рішень і від тих, і від других. Зал зібрань був єдиним в Інгерніці місцем, повністю блокованим від проявів будь-якої магії, а делегати традиційно з’являлися на засідання в масках і однакових синіх балахонах.
